Уже не надо...

Надежда была всегда, я долго искала встречи,
Так много дорог прошла, ждала все, что время лечит...
А время набрало ход и мчало без остановки
Разгон небольшой. Но вот... кончается кинопленка...

Вся жизнь моя как кино, меняется черно-белым
Судьба наша это тлен, ее очертили мелом...
Я долго жила тобой, бывало... хватало взгляда...
В ладах я жила с собой, совсем не ждала награды.

Бывает же в жизни так - и ход впереди разгадан
И вроде бы... Да пустяк. Всё просто... Уже не надо...


               ****
/Собственный перевод стиха  на украинский язык/

           УЖЕ НЕ ТРЕБА

Надія була завжди, я довго шукала зустріч,
Багато доріг пройшла, чекала що час залічить.
Та час набирав ходУ і мчався він без зупинки,
Розгін невеликий. Та... закінчилась кіноплівка...

Життя моє, як кіно, все змінює чорно-білим,
Судьба наша це все тлін, окреслений так уміло.
Тобою давно жила... твій погляд, було, шукала
З собою в ладах жила, подяки я не чекала...

Буває, що хід в житті  розгаданий  поперЕду
І наче б то... Та пусте. Все просто... уже не треба...