Бегали на берегу девочки

Попередня частина: http://www.proza.ru/2016/09/18/1445

Бігали на березі дівчатка,
у хвилі з мушлями ганяли,
ловили хвилю, що ніби сміється,
вода їм на волосся ллється.

У сандалі набивається пісок,
хітони мокрі обліпили,
і одна одну доганяють,
а їх усіх ганяє хвиля.

Сиділи у затінку дві матусі
і вже надворі вечоріє,
а сонце світло своє гасить,
проміння кидає уміло.

Вітер хитає сухі трави,
човни гойдає на причалі,
чому в одної очі невеселі,
в іншої були печальні?

Не повертаються рибалки
із свого дальнього походу,
може пожартували німфи палкі,
геть віддаляючи від дому?

Коли оце дитя грайливе
з’явилося колись у домі,
то море рибу дарувало
і не бував ніхто голодний.

Доїлись завжди добре кози
і трави для них виростали,
так ніби сад навколо і городик
благословенні німфи доглядали.

Діток зграйка біля моря
у теплих хвилях вже пірнає,
адже отак матуся справжня
донечку свою обнімає.

Безкінечне море хвилею своєю
малої Афродити умиває тіло,
щоби росла вона здорова,
а виросла розумна і красива.

"Приходь, доню, скоріш на берег,
увечері приходь й уранці,
побігати, співати чи купатись,
чекатиму також на танці.

Німф шлю тобі, сестричок,
кузинами твоїми звуться,
із ними будеш ти дружити,
зможеш із ними усміхнуться.

А якщо з кимось іншим прийдеш,
то завжди тобі будуть раді,
і домом справжнім буде море,
таким залишиться назавжди..."

Продовження: http://www.proza.ru/2016/10/02/1924
1.09.2016.
Фотографія із інтернету.