Пан лiтописець

           Була сонячна погода.
           Я, як починаючий підприємець торгувала сувенірами. Людей  було не багато, переважно туристи, які  час від часу приїжджали в наш край, а також відпочиваючі з санаторії “ Гірського повітря ”,  які по дорозі ішли до оздоровчого чистого кришталевого джерела по воду. Вони мимохідь оглядали прилавки, які були розкладені різними гуцульськими товарами.
          Кожна група яка приїжджала, йшла з екскурсоводом до канатної дороги. Крісла стукотіли, рипіли, або зупинялись, для тих хто не міг на ходу сісти, або зіскочити з нього. Від страху  хто вперше  сідав, було кричуще галасливе відлуння,і летіло поміж зелені пахучі смереки. 
          Сонце проникало крізь пишне гілля і розкидало своє різнобарвне проміння, наче випливало в ранішнім тумані і зігрівало прохолоду землі від ночі.  Люди їхали із задоволенням на вершину триста метрів висоти до підйому  лижного трампліна. Тут ще  залишилося невеличке задоволення у селищі  яке ще не розрушили до кінця, наші чесні керівники. 
           З вершини було цікаво глянути вниз. Чудовий краєвид високої гори “ МАГУРА” казкових смерек, а також видніються в стороні Закарпатські хребти гір, різні збудовані деревні смерекові котеджі. Для відпочинку звичайно радували наших гостей.
             На  горі була колиба “ ГУЦУЛОЧКА”, від якої  деколи стелився туманом  дим крізь густі смереки, а ще  вдягалися в гуцульський національний одяг в якому з охотою наші гості фотографувалися, хто на коні , хто під ялинкою, а хто на вершині трампліна.
            Змагання закінчились , спортсмени вже не виїжджали з лижами, хоч їх все приємно бачити навіть у літню пору, де відбуваються змагання на штучному покритті. Тому трамплін височів сумовито. Та весняне сонечко припікало від якого раділо серце.
               Підійшла група дітей з  дитячої санаторії, вони дивилися на товари і навіть дехто з них купував невеличкі гуцульські та карпатські сувеніри для подарунків. Разом з ними була вихователь – методист,  вони просились покататись на канатній та вона їм не дозволяла  - боялась, їх було багато, за кожним  не доглянеш.
           -  Ви ще слабкі, - казала їм, адже  в деяких були різні проблеми з здоров'ям, тому вони лікувалися в дитячій санаторії "Смерічка".
     Незабаром підійшов невеликого росту середніх літ чоловік. Я йому запропонувала щось купити. Його не дуже цікавив товар. Він дивився на канатну дорогу і наче думав як почати зімною розмову. Оскільки покупців не було, тож у нас розпочалася розмова, про те що він сам виробляє сувеніри, а ще пише духовні вірші.
      Сівши на лавочку ми розговорилися. Витягнувши з білого пакета чорну палітурку книги " Альманах". Він  мені дав прочитати там де його були надруковані вірші. Я підтримала його розмову , хоча делека була думками від його розповіді. А він щось мені тлумачив ніби знав, що я маю нахил також щось написати. Пан літописець прочитав декілька мені власних віршів, а далі залишив мене з книжкою для того щоб я ознайомилася в одиночку з нею, а сам пан поїхав канатною дорогою, напевно в роздумах для покращення свого майбутнього опису.
       Було цікаво читати, але в голову лізли інші думки, пан літописець часом не з редакції, хоча виглядав простим чоловіком.
       Коли повернувся я не помітила.
       - Цікаво! Бачу зачитались?
       Видно було що він був задоволений, і почав зімною розмовляти на різні теми, тобто чи змогла би я знайти час і записатися у спілку поетів, а ще щоб я познайомилася з поетесою звичайно назвав мені прізвище, імя її, та я чомусь пропустила мимо вух. Лишень почула що із мого сусіднього села.
       Я таки прочитала йому першого свого рекламного вірша якого я найбільше люблю, а саме про своє селище в моїх очах. Замітно було що він уважно слухав, бо виправив мене в слові з російської на українську.
       Прочитавши мені від душі багато своїх ще віршів, він поспішився бо замітив що вже для нього доволі багато часу пройшло, і треба ще встигнути туди куди приїхав по справах. Побажавши я йому добра і щастя, а також здоров'я, та великого таланту і натхнення - ми розпрощалися.
                О.М.  2008 рік