Лист 8. Тарасу. Прийдеш...

   Привіт, Тарасе.

   Сьогодні мене чекала від тебе ще одна неприємність: ти прийшов до мене на сторінку, і попросив видалити два фото, де ти. Точніше, не попросив, а зажадав, причому грубо, безапеляційно... В одному з випадків назвав мене "Девушка", а в другому - "маньяк чёртов". Що ж, я видалила... Це все відбувалося на сторінці Б.К.. А про цю мою сторінку, де я під своїм іменем - ти ще не знаєш... Бо я не стала додаватися до тебе у друзі з неї, щоби не показуватися тобі на очі лишній раз... Навіщо? Якщо і так все ясно.

   Що я можу сказати тобі, синку? А нічого не буду говорити. Не хочу. Ти пожнеш прокляття, за свою грубість та агресію до мене. Дарма це тобі не минеться, я вірю.

   Єдине, про що я подумала сьогодні - так це про те, як же добре, що я пішла від вас тоді, у 2002-му... До розлучення з вашим татом я ковтала образи та приниження від нього, а тепер? Виходить, що якби я лишилася, то ковтала би образи та приниження від тебе? Навіщо воно мені треба...

   А знаєш, до розлучення я багато плакала. А після розлучення - я не пам'ятаю, коли плакала востаннє. Від самого 2002-го року я - щаслива людина... Я живу у своє задоволення, мені ніхто не влаштовує сварок, не принижує мене, не примушує мене плакати... Як же добре, що я від вас пішла. Як же мені добре. Бо мені було би огидно слухати твої принизливі слова у мою адресу кожен день, як це робив твій тато, подаючи вам приклад. Ти на нього дуже схожий зовні і характером. І ти узяв від нього не найкращий приклад. Я не любила його, і не любила тебе, бо ти був на нього схожий. І сьогодні зрозуміла, що не змогла би тебе любити, якби жила з вами. Навіть поважати не змогла би тебе. За такі слова, які ти мені видав останні три дні - не змогла би тебе ні любити, ні поважати. А що було би зі мною, якби я з вами жила, та слухала таке кожен день?... Такі сини як ти - недостойні називатися синами.

   І знаєш, я за тобою не скучала усі ці роки. Одного лише Аркашу мені завжди було жалко залишати з вами. Я би хотіла його забрати з собою, але мені самій не було де жити. І досі немає... І я досі жалкую, що він живе з вами, та отаке бачить і чує кожен день. А Евеліна мені просто чужа, бо я її не знаю, а якщо й назвати, що знаю - то не з найкращої сторони, як і тебе. Вона виросла грубіянкою, як і ти. Дивовижно також те, що вона з народження була схожою на тебе зовні, я це зразу упізнала. Пройшли роки, і виявилося, що схожа вона на тебе не тільки зовні, але й всередині. Один лише Аркадій не схожий на вас: ні зовні, ні всередині... Він - інший. Він не з вами. Йому серед вас немає чого робити.

   Мені прикро, що ви виросли потворами. Особливо ти. Не знаю, можливо, з роками ти змінишся, розшириш свій світогляд, переміниш своє ставлення до мене... Але - я прожила деяке життя. Мій життєвий досвід показав мені, що люди не міняються. А якщо міняються - то не суттєво. Але ти мусиш колись прийти до мене, та попросити пробачення... Я в це вірю.

03.10.2016, 15:26