Ведмiдь Потап

    Ведмедя боятися – в гори не ходити.
    Дуже маленький ведмідь потрапив до господарів у добрі руки, і назвали його Потапом.
У наші Карпати приїздять багато відпочиваючих, серед  яких чи мало згадають свою екскурсію у Ворохту - на турбазу Авангард, про  маленького звіря з яким було цікаво погратися, чи навіть кожний охочий міг сфотографуватися.
    Він дуже здружився з людьми, бо все получав від них гостинці, молоко, морозиво , мед,
 цукерки. Та ще був найцікавіший навіть від тих орлів, які сиділи на плечах у хлопців. Їхні очі як чорні круглі камінці дивилися в одну точку. Крила широко розкриті коли хтось фотографувався з ними, наче хотіли присвоїти все довкілля.
    Вони мені були трохи страшнуваті разом з своїм дзьобом і кігтями на ногах.  А Потап був  молодчиною. До його їжі зліталися голуби, їхні пір'я виблискували від сонця, а він дивився на них, і наче хотів їх пригостити своєю кашею.
    В свого господаря  він був головним пасажиром на передньому сидінні. Ведмідь Потап швидко ріс, і всі гості нашого краю були раді побачити його ще не один раз.
    Взагалі ведмеді від трьох місяців, уже бувають майже самостійними, тут він ще маленький на фотографії.   
    Вага дорослих ведмедів коливається в межах 180 – 250 кілограмів. Живуть приблизно   30 - 35 років. Хоч і ведмідь боїться людини, і при зустрічі тікає від неї, та ведмідь  є небезпечним, тільки в деяких випадках , як що він має якусь здобич впольовану,чи нападають на нього, або може бути пораненим, можливо Мати - ведмедиця своїх малят  остерігає.  Тому людям які приїхали в гори, і випадково натрапили на цього звіря, бажано не виявляти  якоїсь агресивності, а піти спокійно  в протилежну сторону, вниз або в бік.
    А наш ведмідь Потап уже напевно досить великий і знаходиться в якомусь заповіднику.
                О.М.                03.V.15р.