Глядишь ты вслед. Лина Костенко

Ти дивишся. А я вже - як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по "Гаусівській шляпі":
отак-от - "здрастуй", а отак - "прощай".

Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
О це і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність - утекти.

Перевод Ладомир Михайлов

Глядишь ты вслед. А я уже на трапе.
Слов нет. Печали хлещут через край.
И жизнь идёт по "Гауссовской шляпе":
Вот так вот - "здравствуй", а вот так - прощай.

Прощай, прощай, чужой, но мной любимый!
Роднее нет: здесь лишняя - межа.
И это есть тот случай, тот единый,
Где мужеством считается - сбежать.


Рецензии