Вокзал неначе плив, хитнулися вагони,
вечірнє місто близько і удалині,
так рух почав свій дальній поїзд
і вже закінчилися у Києві дні.
Театри київські, собори і музеї,
метро, тролейбус, шум і суєта,
а ще були чудові краєвиди,
розлогість сивого Дніпра.
Хрещатик тут і магазинів є речів’я,
і безконечність вулиці уверх і вниз,
так наче знову примхи долі
направлять місто в різний бік.
Світлий і темний, знову переходи,
покажуть перехожі напрямок, сюди
слід приїжджати не даремно,
якщо мету знов визначиш собі.
і не прощаюсь, Києве, згадаю
твої такі різноманітні дні
і знову стану зустрічати
про тебе згадки приємні.
Знов за вікном стовпи і переходи,
вагони поїзда, що мимо промайне,
добраніч, Києве, із споминами спати,
щоб зустрічати день, який прийде.
4.11.2016.
Фотографія із інтернету.
Київ.
Вокзал как будто плыл
© Copyright: Светлана Борщ, 2016
Свидетельство о публикации №216110502019
Свидетельство о публикации №216110502019
Рецензии