9, 11 Нiсенiтницi

               Інтернаціональні спільноти перенасичені всілякими нісенітницями. Нісенітниця – не має сенсу; не розумне мислення, або не розумна дія; протиріччя в логіці неагресивних взаємин. В інтернаціональних державах нісенітниця як правило проявляється в протиріччях між конституцією держави і демократичним урядом цієї ж державі. Партійна і адміністративна форма правління в СРСР була антагоністичною по відношенню до конституції СРСР. Нісенітниця яскраво виражається в новоутворених державах, коли одні закони конституції не дають можливості виконанню інших законів цієї ж конституції. Нісенітниця державна - законодавчий хаос, викликаний маразматичним поняттям моралі в демократичних спільнотах.


               Аристократичне співтовариство - голова імперії, придумувала закони, котрі захищали аристократів, а дупа держави (народ), виконувала ці закони. Знищили династію царів - дупа стала головою держави і почала видавати закони, а мізки-то у дупи жовті і запах відповідний мають. До чого прийшли? Порівняйте рівень життя в країнах, де збереглися королівські династії, і рівень життя в дупо-державі - СРСР. Я жив в цій країні, тому нерозумно було дивуватися нісенітницям: державним, адміністративним, громадським та сімейним. Нісенітниці виявлялися на всіх рівнях комуністичного Буття. При видачі заробітної платні на камвольно-прядильної фабриці треба було платити членські внески в «товариство охорони природи», яке невідомо де знаходиться, та й взагалі, чи існує воно насправді? Треба було платити внески в ДТСААФ (добровільне товариство сприяння авіації армії і флоту), в добровільну пожежну дружину та інше. Також треба було безкоштовно працювати за себе і «за того хлопця», невідомо за якого.


              На камвольній фабриці було три зміни - «А», «Б» і «В». Я працював в зміні «В». З кожної зміни нашого цеху відраховувалося по три місячних оклади невідомим особам, які теж невідомо де знаходилися, а скільки місячних заробітків перераховувала вся фабрика «тим хлопцям»? - мені невідомо. Фабрика відсилала до Києва щомісяця оклад посадовця, який був оформлений заступником директора фабрики, але якого ніхто ніколи в очі не бачив.
Треба було підтримувати і театри, в яких показували, не національні вистави, а політичні клоунади панівної раси, тому відвідуваність в театрах була вкрай низькою. Помічникам майстрів вручали по пачці квитків в театр або ж в цирк, які він повинен був продати своїм підлеглим. Це робилося щомісяця. Одного разу і мені вручили квитки, а я їх приніс в свій колектив, але мотальщиці відмовилися відвідати театр. Тоді я розірвав квитки, за які я тепер повинен віддати в профком свої особисті гроші. Мотальщиці зібрали уривки квитків і гроші, віднесли їх до профкому та закотили там скандал. Більше моєму колективу мотальщиць, не тільки квитки в театр перестали давати, а й відрахування всіляких членських внесків скасували.


                Партійне керівництво нашої фабрики вимагало не менше одного разу на місяць влаштовувати збори в робочих колективах. Потрібні регулярні збори членів робітничих колективів з метою створення в колективах єдності і усвідомлення того, що робочий колектив є сім'єю людини, а його будинок, квартира і сім'я - всього лише, місце для короткочасного відпочинку. У закритих листах, які йшли широким потоком з ЦК КПРС в обкоми, міськкоми і райкоми були вказівки на те, що комуністичне суспільство повинно бути матріархальним. Це зрозуміло, чому саме так, бо тільки матріархальний спосіб життя безболісно і непомітно знищує національні культури, створюючи на грунті жіночої природного полігамії покірне стадо двоногих тварин.


               Матріархальний спосіб життя в СРСР затверджувався порядками, званими соціальними. Будувалося безліч жіночих гуртожитків і дитячих установ для дітей дошкільного віку. Молода жінка народила дитину - отримала однокімнатну квартиру. Дитина виховується в яслах, потім - в дитячому садку, потім - в школі, а далі - інститут, або армія і рідне підприємство, чи установа. Не батьки, і не нація, виховували молоде радянське покоління, а агресивна держава, тому озброєне кодло радянських псевдолюдей без сумнівів і докорів совісті могло спокійно відправитися грабувати Чехословаччину, Угорщину, Афганістан тощо, вбиваючи ні в чому неповинних «терористів» . Саме, «терористів», бо мирні жителі надавали збройний опір агресорам. Адже і фашисти радянських партизан називали «терористами».


                У комуністів з молодими людьми, яких виховала радянська влада, проблем не було. Але в країні було багато людей старого покоління, вихованих, нехай і не в ідеальних, але все ж, в патріархальних суспільствах. У цих людей були батьки і діти, про яких треба було піклуватися. Жінки на роботі вісім годин бігають навколо верстатів, а після роботи треба бігати по магазинах, де треба було вистояти в довгих чергах за здохлою від голоду куркою, і за іншими малоїстивними продуктами харчування, які майже всі були дефіцитними. Після цього треба було бігти в дитячий садок за дитиною, а потім вдома готувати їсти, прати білизну і робити прибирання в квартирі. А тут - збори після важкої роботи. Кому вони потрібні? Звичайно ж, зборів не було.


               Партія вимагала систематично проводити виховну роботу серед робітничих колективів і складати про таку роботу звіти. За невиконання цих вимог партія карала жорсткіше, ніж за невиконання планового завдання. Треба було писати звіти про проведені збори і писати протоколи зборів, яких не було. Треба було сидіти і придумувати виступи робітників на вигаданих зборах робітників, скласти протокол міфічних зборів і занести його в журнал протоколів. Писали липові протоколи всі помічники майстрів. Писав такі протоколи і я. Набридло мені це комедіантство, тому я, перед тим як піти у відпустку, написав такий протокол зборів, що про нього намагався не думати й не згадувати.


               Свою відпустку я проводив як зазвичай, на Кавказі. Повернувшись з відпустки, я приїхав на фабрику. Я йшов по чужим цехам, а працівниці цехів дивилися на мене і посміхалися, а деякі з них відверто сміялися. Щось сталося, але не погане для мене, бо усмішки були привітними. У нашому ж цеху жінки, побачивши мене, стали відверто реготати. Вони підійшли до мене, а голова ради бригади, Лариса Петрова, почала читати з журналу протоколів зборів моє останнє творіння. Вона голосно, з пафосом, читала з журналу про те, як жінки плакали, проводжаючи мене на курорти. Про те, як вони, «витираючи сльозу рукавом», просили мене берегти себе, а колектив, обіцяли вони мені, на знак подяки за моє гарне ставлення до свого здоров'я, буде працювати без перерв і вихідних днів «за того і цього хлопця» і, взагалі, за всіх хлопців, за яких партія просить радянський народ працювати безкоштовно. Гомеричним реготом супроводжувалося читання мого твору. Жінки читали мій протокол зборів, напевно, щодня, а мені тепер стало ясно, що читала цей протокол вся фабрика, коли сміялися, побачивши мене, робітниці інших цехів. Адміністрація фабрики проковтнула мою «пігулку» мовчки, але протоколи вигаданих зборів писати мене більше не змушували.


             Одного разу мені сказали, що я зобов'язаний бути присутнім на робочих зборах прядильного виробництва. Я прийшов на збори і виступив з критичною промовою. Робочим мій виступ сподобався, тому мій авторитет серед робітників фабрики різко зріс, а начальство безмовно проковтнуло мої звинувачення, бо докази в звинуваченнях керівництва фабрики були вагомими і неспростовними. Після цього мене на збори більше не запрошували.


               Тільки національна культура і національна форма правління кревно зацікавлена в благополуччі власної нації, а політичні партії нічого спільного не мають з національною культурою. Політичні партії насправді не що інше, як бандитські кодляки. Слово «кодло» має галльське походження й позначається ним кримінальне угрупування.  Слово «банда» застосовується в міжнародних мовних інформаційних системах не тільки до кримінальних структур, а й до будь-яких суспільних утворень, які не мають родинних стосунків. Будь-яке політичне об'єднання є бандою, не тільки в понятті «об'єднання», а й в понятті кримінального угруповання, бо політичні організації завжди були, і будуть боротися з націоналізмом.


                Завжди слід пам'ятати про те, що націоналізм створений природою, тобто самим Богом, а політичні організації - людьми, які прагнуть до влади. Що таке «національна партія»? - Образлива нісенітниця, бо нація не може бути партією, тобто бандою. Ухвалою «національна партія» завдано образи національним культурам, бо цей вираз опускає значення національних культур до рівня бандитських утворень. Завжди слід пам'ятати і те, що в політичних партіях немає генного зв’язку, тобто родинних стосунків, тому такі об'єднання не реєструються в Вищих Сферах, тобто є незаконними. Іншими словами - політичний діяч є тією істотою, яка порушила Закони Неба.