4. Новий зять для Лизавети

ЛенГри02 (Ссылка)
Александр
Малков
Кто,что имеет..

Богатый может жирно жрать
И ездить и на мир дивиться..
Кто лишь имеет то,чем ср*ть
Тот может только материться..!
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,



-Лізавета!
Прокидайся!!!
Ти там що сієсту улаштувала?

Седірівна нахилилася через перила балкона і сердито продовжувала обурюватися, що ось півдня минуло, а вони з її подругою ще й словом не перемовилися.

На балкон нижнього поверху вийшла заспана старенька у бікіні. Вона спокійно відповіла Сидірівні, яка від побаченного одягу на Лізаветі навіть у колінах затремтіла:

-Багатий може жирно жерти, а мені голодної хоч поспати можно.
Ти чого знову кричишь?
Що оніміла?
Ти там від радості мене споглядати не померла?

Від такого питання Сидірівна отямилася й гикаючи відповіла:

-Ти чого так вирядилася?
Де таке чудо купила?
Либонь зять прислав?
Це за які такі заслуги?
Ти ж з ним постійно воювала за місце на кухні?
Це мабуть компенсацію за моральну шкоду прислав?
А доця твоя я чула знову заміж зібралася?
За кого на цей раз?
Це вже який за рахунком у неї принц на білому віслюку?
Інакше й не назвеш твоїх колишніх зятів.

Старенька Лізавета в бікіні гордо відповіла:

-Заздрість великий гріх.
Нехай виходить... І їздити і на світ дивуваться ..
А то стане така, як ми і згадати нічого будет.
Ти що пам'ятаєш зі свого прожитого сексуального життя?

Сидірівна присіла на стілець, що у неї для цього стояв на балконі і замислилась:

- Пам'ятаю велику бійку на моєму першому весіллі, а потім велику бійку на похоронах першого чоловіка...
Потім величезну бійку між мною і моєю розлучницею, що звабила мого другого чоловіка.
Правда я їй усе волосся повиривала, а чоловікові голову побила, після цього він зі мною і залишився.
Я виявляється йому мізки кобелині відбіла.
А ти?

Лізавета, від почутих спогадів своєї улюбленої подруги-сусідки, зареготала і промовила, витираючи сльози сміху:

-Хто лише має те, чим ср*ть, той може тільки матюкатися!
Це я про свого постояльца.
Пом`ятаєшь любов мою останню?
От паразит!
Обіцяв любов велику і вічну!
Я дурна повірила.
А він перезимувати хотів біля мїх кісток і прогодуватися моєю юшкою і варениками.
Ні, Сидірівна, нехай моя доця виходить за італійця.
Мені не звикати.
Я до Німеччини їздила до її Хельмута, потім у Туреччину до її Бурака, потім гостювала у Чилі у Майка.
А тепер у мене буде зять Джовані.
Я його просто Ваня кличу.

-Чуєш, у тебе закордонний паспорт є?
Поїдеш зі мною до Мілану на її весілля?
Зять дуже просив тебе привезти.

Сидірівна, від почутого, просто підстрибнула:

--Коли їхати?
Документи мені невістка зробить.
Вона у паспортному столі секретарем працює.

Лізавета позіхнула, махнула рукою:

-Доця повідомить і надішле гроші на білети.
Так що готуй валізи... без подарунків звідти Я особисто не поїду.
Піду!
Спати хочу...


25.08.2014

продовження у http://www.proza.ru/2016/11/22/369