Де щастя...

Отож, колись, зустрівши долю,   
серед розбитості життя, 
душею вирвався на волю,
де щастя сяє повнота.

Де в  ясний день і серед ночі
коханням вершились шляхи,
палали радо її очі
та губи дивної краси.

Ті губи, що слова шептали
так тихо, ніжно, як ві сні,
душі моїй крилА давали,
щоби злітать в небесний світ.

Коханням нашим були п'яні,
душею пили щастя  те,
що звечора й до сонця рані
полум'ям радісним цвіте.


Рецензии
Чудесное, душевное стихотворение. Серед розбитостi життя волнует душу, хоть уже и не молодую.

Евгений Боуден   16.12.2016 17:18     Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.