10. Колышних ниде не бувае

Марина Кнутова
Со съехавшею крышей...
http://fabulae.ru/poems_b.php?id=139263
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,



Сидірівна сиділа на своєму балконі і розглядала у небі хмари.
Потім задумливо запитала Лизавету, яка сиділа на нижньому під нею балконі:

-З з'їхавшим дахом легко на світі жити?..

Лізавета:

- Навіть і не знаю, що відповісти тобі Сидірівна!
Он недавно зустріла колишнього нашого дільничного.
Ну пам'ятаєш того маленького, рудого з кривими ногами і косими очима?

Сидірівна нервово смикнула плечима і відповіла:

-Дозволено сміятися?.. І сама собі дозволивши, засміялася... звичайно пам'ятаю!
Ще той фрукт!
Це очі у нього такі стали після того, як його дружина застукала з гетерою любові.
Він правда, коли бігав по дитячому майданчику у одних трусах, кричав, що це не те, що вона подумала.
Вона просто передавала йому якісь відомості... типу шпигунка місцева.

Лізавета їй відповіла:

-Ось Зіньці радість була тоді!
Вона з Туреччини товар привезла, а вдома мужик у трусах, у міліцейському кашкеті зчиняє допит місцевої гетері любові.
Так Зіна,... щоб біль свою вбити, вирішила чоловіка прибити.
Гетеру?
Так та гола втекла... просто вислизнула!

Сидірівна:

-Дозволено, ридаючи,.. дільничний забарикадувався у голубнику, що побудував Семенович з п'ятого будинку.
Ну цей відставний полковник... між іншим справжній))

Лізавета засміялася:

-В подушку стогін увігнати вона потім намагалася, коли улаштувала примирення зі своїм Штірліцем.
Гетера?
Їй Зінкою було... дозволено, страждаючи, тихенько вмирати...
Простіше кажучи вона цю Гетеро у заручниці узяла.
Як?
Та тепер сумки з товаром з Туреччини на собі тягає((
Та ти що((
Та не з самої Туреччини, а з аеропорту((
Та не пішим ходом ((
На таксі і Гетера платить за таксі.

Сидірівна спокійно запитала:

-Ще, безперечно, можна глухою і злісною бути?
Але Зінка добра людина))
А жити нормальною складно, щоб біль свою забути?
Гетера тепер сама не підходить до дільничного і стежить, щоб її подруги по бізнесу теж не підходили до нього.
Сутенери?
Вони самі Зінку боятися.
Її у Туреччині якось хотіли викрасти.
Так тепер той викрадач просто щасливий, що живий залишився.

Лізавета, задерши голову угору, тихо запитала:

- Це ще чому?

Сидірівна зареготала і сміючись відповіла:

- Він просто не знав, що вона була чемпіонкою у багатоборстві і навіть молот метала.
Так що Зінка після спорту хоч і з'їхала зі свого спортивного даху, але колишніх ніде не буває.



28.10.2015


продовження у http://www.proza.ru/2016/12/10/373