Моє серце до тебе палає,
А душа норовисто бринить,
І якщо почуття подолають,
То мене вже не зможуть спинить...
Глибоко в мене в серці запав ти,
Та нема тут твоєї вини,
Посмішку не змогла приховати,
Заспокойся, душа, припини...припини...
Вийду на подвір'я я,
Подивлюсь на небо зоряне,
Закохалась в тебе я,
Та можливо це все мине... все мине
У вісні твої руки до мене тягнулись
до мене тягнулися
Моє серце, мов пташка стрепенулась
Стрепенулася...
Коли повз мене йшов - застигала,
А спізнившись - багрянцем вкривалась,
Коли поруч ти - мить хвилювала,
І нарешті - в тебе закохалася...
Ти пробач за слова голосні ці,
Які серце співає тепер,
сонце з місяцем - ми поодинці,
А в мені наче морок помер...
Ворог-м й розум...
© Copyright: Анастасия Полукровка, 2016
Свидетельство о публикации №216121301466
Свидетельство о публикации №216121301466
Рецензии