Красти та брехати

Красти та брехати,
Або нові пригоди лицарів веделки та погара

Покаранням за громадянську пасивність є влада злодіїв.
Платон (древньогрецький філософ, учень Сократа, вчитель Аристотеля).

Ці слова філософа, який жив майже 2300 років тому, як прокляття матеріалізувалося в Україні. Інколи складається враження, що на всіх рівнях засіли такі собі «шатуни», які розгойдують човен під назвою «держава Україна». І якщо на початку їх дії були несинхронними, то тепер все більше і їх дії скоординовані. Вони як ті молюски заражені паразитами втрачають інстинкт самозбереження. І якщо ці примітивні виповзають на відкриту місцевість щоб їх з’їли і у такий спосіб забезпечити розмноження паразитів, то наше щастя під назвою «слуги народу» навчаються один у одного, переймають досвід один одного, в науці красти. На всіх невдоволених треба навішати ярлик і звинуватити у сепаратизмі, навіть коли вони жодного слова не сказали на підтримку цієї ідеї. Раз вони проти корупціонерів значить вони проти влади, а влада і Україна неподільні. Гляньте в декларації. Все, все, їхнє.

Зграя ненажер
 
Цій зграї ненажер не потрібен народ, для них народ синонім слова раби-засіб створення багатства. Але вони тільки думають, що вони на вершині олімпу і до них далеко. Насправді, будучи зараженими паразитом під назвою жадібність вони втрачають зір і здатність тверезо оцінювати реальність, а тому стають мішенню або учасниками оркестру, частиною стада, яке тільки чекає свого справжнього диригента-шатуна, або пастуха-шатуна, який в потрібний момент скористається ними, а далі пустить на забій. А вони будучи сліпими і глухими, нездатними покаятися та очиститися, будуть боягузливо і покірно виконувати його волю, очікуючи на його милість на шанс залишитись. І в цьому пориві будуть рвати все, навіть те що є у них...
Ви думаєте, що це українська армія здала Крим та Схід? Як би не так. Це саме вони – чиновники здали. Ті «слуги», які накралися нерухомості і за її збереження готові були підтримати того хто обіцяв прощення. Навіть якщо у нього рога, копита та хвіст. Це ті правоохоронці, менти і СБушники, які поміняли батьківщину на квартири в Криму, ордери на які напередодні були їм роздані, а коли треба було виконувати обов’язок чемні «зелені чоловічки» попередили, що ті хто з ними ордери залишають, а ті хто проти-здають. І марно було згадувати, що це житло побудувала Україна.
Це раніше люди гинули за метал. Тепер за квартири і землю. От так змінився наш світогляд. Далі по це і йтиме мова. Я приведу приклади як ця зараза розповсюджується. А почну з офіційної хроніки.
Прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) і Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) оголосили про підозру голові Рахункової палати України, повідомив керівник САП Назар Холодницький. На своїй сторінці у Facebook він повідомив, що голова Рахункової палати підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 28 та частиною 2 ст. 364 КК України, у результаті чого державний орган позбувся квартири вартістю майже 1,4 млн грн станом на 2013 рік.
Цей злочин зареєстрували прокурори САП до ЄРДР у червні 2016 року за результатами обробки матеріалів журналістського розслідування, після чого детективам НАБУ доручено проведення досудового слідства та забезпечено належне процесуальне провадження. Підозрюваному загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. Прокурори САП вже підготували відповідні клопотання до суду про арешт квартири, а також про обрання запобіжного заходу.
Резонансно, але чи таким неординарним є вчинене? Невже ж це тільки там? А у нас такого бути не може? Та ні, нажаль може, але тільки приховано, адже за роботу беруться лицарі плащу та кинджалу. А конспірація це головний принцип їх діяльності.
Чи вірите ви, що серед військових та правоохоронців є ті, хто чесно виконував свій обов’язок в зоні АТО? Не ховався від куль. Захищав донецький аеропорт і тримав ті населені пункти, назви яких були на вустах у дикторів. І продовжують залишатися, адже все триває. Є ті, хто не дочекався своїх синів, батьків, чоловіків. Навіть, якщо не чіпляти цієї категорії, є ті, хто чесно виконав свій обов’язок, стояв під кулями, не ховався у готелях очікуючи коли закінчиться відрядження в зону АТО і відключаючи свій розум алкоголем. Є ті, хто відслужив усі календарі, та звільнився з СБУ так і не отримавши хоч якогось житла. Живучи тільки надію у вигляді черги. Але вони не при владі, а бо не при керівництві, а тому за бортом. Мені як офіцеру прикро від того, що серед офіцерів є ті хто себе любить понад усе. І вони залишаються при посадах.
Кабінетні «лицарі»
Як дві краплі, аналогічний випадок мав місце в нашому місті і в цьому році. Два кабінетні «лицаря». Один з гучним прізвищем Калінін, та вкрай бойовою посадою – начальник господарського відділу, та його свояк з таким рідним закарпатським прізвищем Попадинець, такий собі тихун, що ховається в районі, прикриваючись оперською посадою, як новорічний подарунок, поза черги, отримали ордери на дві квартири. Квартири, які ще у 2011 році були надані виконкомом Ужгородської міської ради Управлінню Служби безпеки в Закарпатській області для службового використання, читай в якості службового житла.
На момент передачі це приміщення по вулиці Сріблястій, площею біля 250 метрів квадратних рахувалося як нежитлове. Але ж ви розумієте, що для контори це не проблема, для неї будь-що може змінити і назву, і форму, і зміст. Це все для безпеки держави. Що у дійсності і мало місце, але вже у 2012 році. Своїм рішенням виконком перевів це приміщення із нежитлового в житловий фонд і передав Управлінню як гуртожиток, тобто фактично було створено дві службові квартири у 80 та 70 квадратних метрів. І це було добре, адже СБУ потребує службове житло, вважаючи на постійну ротацію офіцерів. Ті співробітники, які під час проходження служби погодились жити у цих приміщеннях зробили ремонт, тобто відбулося поліпшення якості майна. І це добре.
Але далі відбулося те, на що здатні тільки у колі злодіїв – грабунок і об’єктом стало хто б ви думали? Однозначно Служба безпеки України, державний правоохоронний орган спеціального призначення.
Дайте відповідь на питання. Чи довірите ви ремонтувати взуття тому, хто сам ніколи його не мав? Робити манікюр тому, у кого нігті розсолюються від грибка? Робити ремонт квартири людині, який все життя прожив у коробці з під телевізора на смітнику? І таких аналогій можна привести безліч. Але є питання, яке суміжне з питанням зрілості або повноцінності влади. Чи будете ви поважати, довіряти, врешті решт звертатися до правоохоронця, чи правоохоронного органу, чи є підстави вважати правоохоронця професіоналом, якщо у нього можна вкрасти нерухоме майно ввірене йому державою, тобто нами. Що вкрадуть наступне? Самого правоохоронця? Зброю? А може саму державу? За таких професіоналів навіть ворог не потрібен, його спецслужби, з диверсантами, а тим більше операція «Шатун». Треба тільки почекати. Ця шоста чи сьома колона сама все зробить. В потрібний момент пастух прийде і скомандує «до ноги, а то…» і вони впадуть, і вилизуть чоботи до такого блиску, що кірзові стануть хромовими, а той й шкіряними тапочками.
Але повернемось до того як подібні дії кваліфікувалися НАБУ.
Прес-центр НАБУ наводить більше інформації про фігурантів справи. "Досудове розслідування встановило, що в період з січня до березня 2014 2015 р. Роман Магута, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах головного контролера - директора департаменту з питань АПК Рахункової палати України Марії Шулежко, шляхом підготовки і підписання низки службових документів вчинив умисні дії, результатом яких було протиправне відчуження двокімнатної службової квартири у приватну власність родички Марії Шулежко", - йдеться в повідомленні.
Наприкінці 2013 року на підставі клопотань голови Рахункової палати про вирішення питання забезпечення службовим житлом своїх співробітників до плану бюджетних асигнувань внесені зміни про збільшення витрат у сумі 7,025 млн. грн на капітальне будівництво (придбання) житла.
У грудні 2013 року Рахункова палата в межах зазначених витрат придбала квартиру вартістю 1,391 млн. грн, яку в березні 2014 року як службове житло надали М. Шулежко. "На відміну від інших співробітників, вона службового житла не потребувала", - вказали в НАБУ.
У серпні 2014 року цю нерухомість на підставі листа голови Рахункової палати вилучено зі списку службових, в лютому 2015 - приватизовано родичем М. Шулежко, а через кілька днів після цього - подаровано їй.

У пошуках «героїв»

А хто ж у нас герої. Зрозуміло, що ці пішаки Калинич та Попадинець, як би не любилися і не своякувалися, не спромоглися б провернути таку аферу без керівництва, без житлової комісії Управління, без службовців виконкому. І якщо мотиви останніх зрозумілі – «не варто сваритися з конторою».То мотиви цих офіцерів та причини пасивності діючих офіцерів, що десятиліттями очікують на житло, потребують висвітлення.
Я нагадаю, що ці два «герої» отримали житло поза черги. Поза пенсіонерів і учасників АТО. Поза вдів дійсних героїв АТО. За що така милість, благодать така? Хто той Дід мороз чи Святий Миколай? Спробуємо зробити аналогію з класичним новорічним мультфільмом, в якому вовк вкрав зайчат.
Зрозуміло, що в курсі начальник Управління пан О Воєводін. Він відповідальний за майно. Але він більше нагадує собою сніговика, що з мішка подарунки роздає.
Начальник фінансового відділу. У нього баланс, а там не сховаєш, дебет, кредит, картки обліку основних засобів. Але чи сміє він очі підняти? Ні, це такий собі горобець, що поряд летить.
Заступник і по сумісництву голова житлово-побутової комісії, але він новенький і може все не знати. Він такий собі їжачок. Хоча не все так просто. В чому причина трохи нижче.
Однозначно в курсі секретар комісії офіцер Герзанич. В курсі, що «герої» не в черзі. В курсі скільки на черзі, адже він не перший рік секретар. До речі, він по сумісництву слідчий, досвідчений слідчий, а отже як ніхто з цієї компанії здатний до аналізу та кваліфікації дій за кримінальним законодавством. Правда подейкують, що в нагороду за таку лояльність, сліпоту та німоту, він вже в кріслі заступника начальника відділу «Т».Не будучи жодного дня на оперативній роботі, не зробивши жодного вербування він один із керівників саме того оперативного відділу, який забезпечує оперативний супровід розслідування кримінальної справи по факту «сепаратизму» в Закарпатті, такого собі притягнутого за вуха русинського сепаратизму. І по цій справі план «Шатун» із так званої пошти Суркова, головний доказ. Зрозуміло, що якщо треба таке призначення можна обґрунтувати, головне щоб Київ погодився. Він той ворон, який знає хто вкрав, як вкрав і начепивши на себе ковпак зображає члена свити, тишком нишком давлячись цукерками з подарунків і відстежуючи події аби вчасно заволати – «тримайте крадія».
Члени комісії. Але це горобці, що чекають крихт зі свята життя.
Може начальник внутрішньої безпеки? Це ж його функція відслідковувати процеси, виявляти та попереджати. Він незалежний він київська номенклатура. Але, чомусь його немає в історії. Він у глибокому підпіллі. Дуже глибокому, як крот.

Головний інквізитор

Яка причина такої сліпоти? А причина – бог-шеф. Головний інквізитор усієї Служби безпеки України. Сидить у Києві і все знає, про всіх знає і все здатний вирішити, адже вправі дати вказівку на кожного накопати. Проти нього може піти тільки Голова СБУ, а може і не може. От Президент точно може, але йому не до цього. Тепер ви розумієте хто у нас Дід мороз чи Миколай. І не обов’язково, щоб він до кожного прийшов, кожного поцілував, сфотографувався. Достатньо розуміння, що подарунок під ялинкою від нього і якщо його розізлити то не буде, а ні свята, а ні ялинки, а ні подарунків. І його прихильність потрібна і начальнику управління. В управлінні зальот за зальотом. Останній, з полковником О.Ляхом, став відомим на всю країну. І замам, і начальнику внутрішньої безпеки, адже подібні ситуації не рідкість, хвала богу без суттєвих наслідків. І це більше везіння, а ніж здобуток їх виховної роботи. Дисципліни в цьому управлінні немає. А пішаки просто хочуть дослужити. От вам і причина пасивності від страху вони все стерплять.
Я впевнений, що він, цей бог-шеф, може усього не знати, він це індульгенція, така собі візитівка, пропуск, дозвіл, ліцензія на… І питання тільки в тому, хто з наших персонажів має цю індульгенцію, візитівку, пропуск, дозвіл чи ліцензію. А для цього треба тільки глянути на посади обдарованих та дізнатись про славетний шлях на службі – послужний список. Зрозуміло, що офіцер Попадинець навряд чи маючи таку індульгенцію спромігся дослужитися до опера в районі. А тому свій погляд треба звернути на пана Калініна, за що цей засланий козачок з іншого регіону, без здобутків і слави, нагороджений правом служити тут і багатіти тут. Хай злі, але поінформовані язики кажуть що пан Калінін приходиться ріднею бога-шефа, і Закарпаття це тільки катапульта для подальшої кар’єри. А перед стрибком треба поправити фінансовий стан. І робота розпочата. А так-як декларації «рицарів» не будуть оприлюднені, вони ж таємні люди, то і шансів вивести на чисту воду мало. А сама система очищатися не хоче.
Офіційні джерела зазначають, що всеукраїнська ситуація стала відома тільки завдяки журналістському розслідуванню. Тому і я вирішив провести таке розслідування. Про його хід буду вас інформувати. А «лицарям» хочу повідомити, що все, що вас цікавить, про всі мої дії, ви зможете прочитати, а тому не витрачайте сили на стеження за мною і прослуховування. Мої дії будуть абсолютно легальними і публічними. Жодних прихованих дій. В цьому немає потреби. А всі чернетки, перед публікацією я буду вам надсилати, для врахування.
Із повагою до усіх порядних офіцерів СБУ та справжніх патріотів України,

Михайло Темнов,
Журналіст, пенсіонер, підполковник СБУ.