Варена кропива

Варена кропива

[Ця історія матиме характер напів-видуманий, напів-серйозний, напів-написаний, напів-авторський. Єдина ціль цього твору – не написати про когось, не написати історію, а списати всі свої відчуття, до яких так тягнуся, всі межі думок, взаємних і сліпих дотиків]

ДИСКЛЕЙМЕР: я не прозаїк. Мене дико мучать всі художні форми і прийоми і застосовую я їх – взагалі не застосовую. Все що пишеться, пишеться спонтанно. Я не вмію писати прозу і цим горджуся. Я бавлюся нею. Я не збираюся писати всю правду. А лише ту – яка поетична. Дякую за непоніманіє.

Епіграф:

- Снял бы ты рубашку.
- Что?..
- Снимаем! Сни-ма-ем! Давай, приступил!
- Ээээ… Хотя это и удобная кровать…
- Целуй!
- По-моему это не…
- Целуууй! Тискай давай! (с) Поллитровая Мышь

Зустрічалися ми рідше, ніж стаються дива.
Галя. Вона обожнює хрущі, вона обожнює сатиричну прозу, вона тягнеться до реальностей життя так – як воно тягнеться до неї: оббренькує його казуси в своїй прозі; як кіт, що обдирає штори – так і вона проходить свої бойові і різні деньки гордо, обіжено, радісно аж самовдоволено. А хулі, сенсу тоді від нього?!

Я тебе хочу. Я захотів тебе не так давно насправді, з літа 2016 – з червня. Але намір втілити це бажання – з’явилося одним тихим днем листопада, може 25-го. Пофігу.
Ні, я не фантазував нашу злуку, пози та варіації в своїй голові. Я не посвячував тобі вірші. Адже ті, кому я посвятив вірші – сексуально бажанні мною, або констатація факту, що Я з ними кохався.
Звісно Я переживав. Тому цілий тиждень на душі була тривога і страх розчарування: «не було і не буде» – такі речі гублять душу поета.
Ми зустрілися, ми гуляли. Зазвичай – я базікаю дуже багато про різне. Тупості та само похвали, або компліменти, впевнений, ти помітила: «Щось він надто скромний і тихий, Хм…».
Сама більша незручність і випробування удачі, для мене як для чоловіка – це при дамі, бажаній дамі, дамі, яку я хочу, яка лише інтуїтивно відчуває до чого все котиться (до ліжка), але лаштує умну непонімаючу і непідозрюючу_нічого дурочку – подзвонити арендатору і зняти квартиру НА НІЧ. Особливо мене вставляє процес, коли тогуєшся за 20 чи 50 грн, а дівчина вся хуєєт і не знає, як буть: красніть, тікать чи розкрити всю тайну майбутньої ночі. Зате, як тільки «вона» чує: що на квартирі буде ах…руєнна ванна, пихдата кровать і нам можна буде шуміти і даже купити що хочеш – зразу кажуть «да» і даже помагають торгуватися; а далі – як американці після висадки на Іво-Дзіму: висадилися – значить наше.
Наступна точка нашої Іво-Дзіми, де ми висаджувалися – був чудовненький магазик, недалеко від квартири, в якому ми зробили 2 масштабні «висадки»
Вино, вино, пиво, вино, пиво, вино…

Друзями зустрілися ми в з’ємній однокімнатці. Наші почуття один до одного не були відкритими назустріч. Лише симпатії, довіра і багато-пребагато імпресій, заворожуючого мовчання
Чесно? Я ПАЛКО Хотів тебе.
Чесно? Я знав, що ти ХОТІЛА мене теж. Ну знав! Але наскільки палко чи не палко – не знав. Зараз, вважаю – що не палко.
Не знаю чим я заслужив твою Посвяту мене в Своє тіло. Але ти знаєш, Галя.

Вино, Агата Кристи, твоя щира і доброп’яна увага до мене. Галя і сама переживала: чи не злякає вона мене – СОБОЮ, вона не знала який я – лише вірила в мою сексуальність, в мій збочинський мотив.

Я впевнений, багато про мою сексуальність ти дізналася з моїх творів.
Я щось читаю, показую на ноуті фото, розповідаю, Галя годує мене з рук. Ми п’ємо 4 пляшку вина. Північ, я вже поволі починаю тремтіти, від збудження психіки: Ффффух… Чи вийде в Нас?.. Чи вона захоче мене?..
Після півночі дистанція між нами стала зменшуватися, тепер ми сидимо не в різну – а тісно один до одного, на ліжку.
Ти взяла мене за руку, почала гладити, а я – пестити твої пальці. Запросила до танцю. Своєрідний, спонтанний танець під пісні Агаты Кристи.
Ми танцюємо як хочемо, легко обіймаючися і веселимося; тоді ти знову всадила мене на ліжко, знову ми випили вина і я поцілував твою протягнуту долонь…
- Ти поцілував мою руку? – Обережно і злегка здивовано запитуєш.
- Так, - спокійно і впевнено відповідаю.
- Цілуй її ще!!!
І я цілую долонь, твою ніжну шкіру по всій правій руці, доходжу до плеча, трішки там цьомаю, шию… Забувши про всі свої анти-амбіції, ти сміливо припала на зустріч моєму поцілунку, спіймавши його як авто-навігатор космольоту – зустрічний шлюз корабля.
В один порив, ми цілуємося в губи. Вперше. Пробні мотиви. Ліжко допомогло нам звалитися в тривалому поцілунку-присмаку.
Галя, через декілька митей:
- Ми тілько шо поцілувалися? (в тебе був такий вираз обличчя, наче ти сама собі не вірила, що ти поцілувалася зі сво…(за одну мить до «свого») Шевроном.
- Да. – Нада перекурить.

Перекур на кухні. Ти палиш і пялишся на мене так, наче кицька, яка спіймала мишу, придушила і пішла в сторону подумати – про те як вона буде нею гратися і як це буде азартно.
Я весь наче занімів, бо це вже був інший я – «Игрок» Достоевського.
«Ну ось, все сталося… Що далі?..» – Ці питання могли прозвучати в моїй голові, але замість них в ній була якась сірість, як туман.

Потім ти взяла сумку-косметичку і пішла в ванну, по дорозі сказавши, що світло лучше виключить. Я вирішив діяти. Скинув шкарпетки, скинув труси, а потім надів штани поверх голого тазу. Але мій прутень пручався затримував мене. Ледь всигнувши застебнути пувицю на штанях, як ти вже зайшла. Світло вже було вимкнене, і здається, ти поміла чим я займаюся (труси серед кімнати, а я спиною до тебе – відфутболив в куток при тобі). Зі своєю загадковою усмішкою підійшла і знову почала трішки танцювати, але вже в обнімку.
Через трішки ми перейшли до ліжка де я напросто почав тебе цілувати, ти впала на ліжко з жестом – «я готова. Бери мене. Займайся зі мною сексом!»

По факту – чоловіки занадто хваляться наближенням свого оргазму, зловживають фразою «я зараз кінчу». На мою думку – варто говорити про все, окрім свого оргазму. Він має відчуватися, відчуватися несподівано, дивувати. Якщо під час взаємного злучення, партнери мають відчувати один одного – то я не надто відчував навіть себе. Вино працювало справно, а пеніс сяк-так: форма є, об’єму бракує.
…

Щоранку, я ношу на собі частинку тебе. Буває сиджу Вконтактє і мені ввижається запах твоїх вагіналій, запас твоїх соків – а по ночам і їх присмак. А потім, примарно починаю сіпатися наче з оргазму; мій таз поринає в автономне життя вже забутої ночі.
З тобою мені вдалося багато, я частково насолодився тобою, але не запам’ятав твою присутність зі мною. Мені нічого не здавалося і я не порівнюю нас, тебе, ні з ким.

Ти – своя. Груди. Перси твоїх грудей – вони вишукані. Рідко розумієш, які груди ти шукаєш в жінці. Завжди думаєш – що «ВИДНІ». Побачивши твої груди – я закохався в них. В них не було зайвого, вони були тендітні і світлі. Правильна форма сосків, не високі долі: ці груди – мрія поета, художника. Це такі правильні ідеальні перса, які доповнюють красу тіла, а не компенсують. В них була не сексуальність, а еротичність, поезія. Часто, на холоді – груди стають пружніші, менші, соски – твердіші, зіщулені. Твої ж – епічно ідеальні, в теплі і в холоді, соски – чутливі і виразні, завжди.

Всі мене жаліють. Це суспільний діагноз жіноцтва щодо мене. Напевно і ти будеш серед Них.
Я впевнений – що для тебе я вигляджу чимось диким, меланхолійним і надто добрим, чутливим (зазвичай такі ярлики мені вбачають), але ти не як інші.
Більше правди – ти більш схожа на мене, аніж на інших типажів своїх байок.
Хоча жіночої сексуальності тобі не відбирати, як і життєвого досвіду.

Однозначно впевнений, що ти довго вирішувала в собі: братися за мене чи ні. І все ж – вирішила взятись. Вже після твого від’їзду, я міркував над цим. Ти все знала, все зрозуміла з самого мого першого листа-запрошення.
Я нахвалюю тебе, мила. Ти вирішила Взяти мене, покорити Цю ціль. Може тобі було й жаль мене, як друга, бо як знати – чи я не закохаюся в тебе, як в інших і, що найгірше, чи не стану приручати тебе не усвідомлюючи свого снобізму і туману від сплеску ендорфінів.
Ні. Я забив болт на це. Я користний корисний друг. А ти – пАдруга.
Ну ось, ти завоювала мене. Я – тебе. Йдемо далі, прогресувати. Ми ж обоє дибільнуті, відносно стандартів. Нам потрібні нові цілі. Поки нові стихії не почали бити – треба покласти їх, і готувати нове бачення на всю нову хмуєту, яка – в принципі, буде до хизди тобі і мені, кожному отдєльно. Але при бажанні видній цілі – можна поламати більше стереотипів, більше змогти.

Залишилося 4 роки – і ми зможемо йти в інші світи. Якщо буде потреба.
З часу нашого знайомства – минуло теж 4 роки.
З часу нашого побачення влітку минуло 3 місяці
Далі – іще менше пройде. А потім – нічого.