Весняний спогад. Василина Иванина

                http://www.proza.ru/2016/12/23/1080

…На прощанье
оставляю тебе
несколько строчек странных
(Ты не станешь читать их на ночь).

Рада бы я миленькому праву ручку дати,
да держуся за сердечко, не могу отняти.

…На прощанье
оставляю тебе
несколько снов, цветущих одуванчиками
(Ты не разрешишь им сбыться).

Ещё печка догорала, ещё дым курился,
Только лишь глаза смежила – миленький приснился.

…На прощанье
оставляю тебе
тихий дождь за окошком открытым
(Ты не слушаешь музыку капель).

Шелестит в листве зелёной дождик мелкий, частый…
Вспомнишь ли когда-нибудь, миленький, меня ты?

На прощанье
забираю
себе
боль предчувствия
о несоответствии
с миром любви и нежности
(Ты не был бы счастлив со мною).

На высокой на долине сено в копны клали…
Милый, счастье нам с тобою суждено едва ли.

На прощанье
забираю
себе
одиночества острый вкус
с ароматом горького кофе…
(Ты не должен об этом думать).

Ой, летела ласточка до дому, вестимо…
Миленький, за то спасибо, что была любимой!..

…не отпускай меня
друг милый,
видишь, спасу нет, дождит как,
и в лужах лепестки …

Были, милый, мы с тобою счастливы тогда бы,
если б взял ты моё сердце, мне своё отдал бы…


Оригинал

ВЕСНЯНИЙ СПОГАД
...На прощання
 залишаю тобі
декілька дивних рядочків
(ти їх не будеш читати на ніч)

– Рада би я миленькому праву ручку дати,
та держуся за серденько, не можу відняти…

...На прощання
 залишаю тобі
декілька снів, що квітують кульбабками
(Ти заборониш їм збутися )

– Ще ватерка догоряла, іще дим курився,
Ледве-м очи зажмурила – любко ми приснився…

...На прощання
 залишаю тобі
тихий дощ за вікном відчиненим
(Ти не слухаєш музику краплин)

–Зашелестів дрібний дощик в листячко зелене,
–Чи згадаєш коли-небудь, миленький, за мене? 

На прощання
забираю
собі
болісне передчуття
невідповідності
зі світом кохання й ніжності
(Ти не будеш щасливим зі мною)

–На високій полонині сіно склали в пластя,
Видиш, любку, не суджено нам  із тобов щастя…

На прощання
забираю
собі
гострий смак  самотності
з ароматом  гіркої кави
(Ти  не мусиш про це і думати )

–  Ой летіла ластівочка, сіла на покосі,
Дякую ти, мій миленький, що сь ня любив досі…


...не відпускай мене,
будь ласка,
бачиш – дощить неспасенно
і пелюстки в калюжах…

– Тоді би ми, мій миленький, щасливі обоє,
якби ти взяв моє серце, а мені дав своє…
…………………………………..