Одиночество

Ти сам,один лиш ти на білім світі.
Нікого поруч тебе вже нема.
Ти всім байдужий,всім набридлий.
А на душі,чомусь, зима.
Душа замерзла,стала крижаною.
Замерзло серце, але все -таки щемить,
Болить і плаче , плаче і ридає,
Бо понад все на світі хоче просто життя.

Чи можна жити без поради?
Чи можна йти не бачачи куди?
Отак і жити без чієїсь ласки.
Неначе без кінця до берега пливти.

Твої надії ,мрії,сподівання
Цікавлять тільки ніяку за вікном.
А рідні це,чомусь, не розуміють
Для них усе цвіте кругом.

Для тебе ж все стає самотнім.
Самотнім,як і ти весь час
Самотні зорі і самотнє небо.
І ти не знаєш,як прожити цей час.

Самотність завжди забере своє.
Самотність завжди більше має .
Посіючи самотність у душі,-
Тоді людина справді помирає.

І буде інший співрозмовник ночі.
Надії інші ,мрії і сподівання.
Та лиш його сумні   ...Глибокі очі.
Розкажуть про його бажання.

Бажання бути з кимось не самому .
Відчуть себе потрібним і комусь
Прийти на поміч ,стати гідним.
І буть чудовим захистом комусь.
І вмить душевна крига зчезне.
Серденько вже не плаче ,не болить.
Чудовий день тебе стрічає.
І знаєш те,що є для кого жить