Черновики

•Аналогия  
Мы живем, под собою не чуя войны.
Не жалея времен, не жалея сапог.
Мир опять поделили на «мы» и «они»,
отрекаясь от тех, кто делиться не смог.
Нас никто по ночам не грузил в воронок.
Нам был нужен виновник, враг, вождь или Бог.

Оскопленная правда озлобленных слов
нам вливается в уши, глотаем свинец
Братоборец закончить то дело готов,
Над которым корпел  с мужиками борец.
Нам никто не грозил – ни расстрел, ни ГУЛАГ.
Мы устали - не быть. Мы устали – никак.

Тонкошее смеются над нами вожди,
Разъедая округлые лица войной.
И слова их священны, крепки и горды
словно гвозди - во крест, что зовется страной.
Все, кто внял им,  по локоть красны от идей.
Как отмыться и вновь обратиться в людей?




•Правота
Вже від болю не можу ковтати слова
Світ завузився в пасмо із двох кольорів
Правота не дає переваг і права -
Залишаються тільки в живих.

Поневолені волею, вітер несе,
нам гучні голоси тих, хто прагне  свого.
Забирайте й моє. Загрібайте усе!
Я у жмені лишу собі хрестик і Бога.

Не вбивайте лише і живіть, і живи…
Не змогла ні розчути, ні переконать .
Й від своєї вини – понесу молитви
до правИх. Тут і там їм хрести височать…




•Смиреннячко…
Дивитися нагору – тільки в небо.
Шукати ж ока нинішніх царьків
мені і не цікаво і не треба,
та й я – не надприваблива для них.
Не хочу їх крила і благ зі столу.
Не хочу бути в моді чи в честі.
Я – страва надто грубого помолу
і надто вже широкої кості.
Я хочу тиші, праці і надхнення,
щасливих лиць усміхнених людей.
Ти вибач, Боже, я ще не смиренна,
за що і потерпаю. День  у день.