I can t

Я не можу... Не можу тебе зрозуміти. Твій хід думок, твою мову, світогляд. Ти як загадка, яку мені ніколи не розгадати, проте я намагатимусь.
Я не можу... Не можу про тебе забути. Проводжу старий і зустрічаю новий день із думкою про тебе. Ти мені снишся. Я ще більше тепер люблю спати, якнайдовше, бо саме уві сні я можу бути з тобою поряд, можу робити те, що є таким неможливим наяву: тримати тебе за руку, тонути в твоїх очах і танути в твоїх обіймах. Інколи я взагалі не хочу прокидатись.
Я не можу... Не можу тебе втратити. Хоч інколи нагадуй про своє існування, щоб я знала, що ти є, у доброму здоров'ї та гуморі. Вистачить навіть короткого дзвінка чи смс, слова, півслова, але сказаного тобою щиро і без утайки. А я писатиму тобі у відповідь листи. Обіцяю. Та щоб не справляти незручностей,ти їх ніколи не отримаєш. Обіцяю.
Я не можу... Не можу сказати тобі правду. Про те, що я пам'ятатиму все, до останньої деталі протягом всього життя і любитиму тебе таким, який ти є у всій своїй неповторності. Дорогий ти мій, не тільки ти носиш маску, яка приховує весь цей біль. Але колись ти зустрінеш ту, якій дозволиш її зірвати і яка попри все, сподіваюсь, все ще буде тебе любити. Най це буду не я.
Я не можу... Не можу і ніколи не зможу бути з тобою. Ніколи. Нас завжди щось буде розлучати: відстань, люди, сварки, хвороби чи навіть смерть. Ми ніколи не зможемо бути разом. Але, можливо, якщо не в цьому, то в наступному житті пощастить напевне. Тоді ми точно будемо разом, а зараз... Зараз мені ніколи не вистачить сміливості сказати тобі про свої почуття. Я не можу...