Казочка про casus linguistics

На охайному подвір`і стоять двоє селян, що відпочивають після добрячого частування. Спостерігаючи за свійськими тваринами, вони неспішно спілкуються.

Перший господар (ймовірно, українець): C'est interessant, si chaque animal a sa propre langue: de porc, de veau ou de chien? Ou peut-etre ils avons une langue general?**

Другий господар (ймовірно, росіянин): No, for me it is not interesting at all. If I found out that animals were similar to human beings, I would regret to eat them. It is important that we understand each other cause we are talking in а human language. So we will not eat each other. ***

Перший господар (сміючись): Oui, tu as raison. **

Між тим, тварини, час по часу споглядаючи людей, теж обмінюються думками.

Порося: хрок-хрок-хрок.

Собака: гав-гав-гав.

Теля (замріяно): му-му-му.

(Далі - переклад із мов тварин.
Порося: От цікаво, чи у людей є мова, щоб вони могли один одного розуміти, як ото ми.
Собака: Ой, ни к чему эти сложности. Главное, что они служат нам верой и правдой: кормят нас, содержат наши жилища в порядке, заботятся о нашем потомстве.
Теля: Бу - мон тормышы. ****)

А сонце однаково лагідно світило усім своїм діткам...


Примітки:
1. casus linguistics * - латиною, ** - французькою, *** - англійською, **** - татарською (це  - гармонія життя).

2. Опубліковано у Фейсбуці минулого року; за браком знавців іноземних та тваринських мов залишилося не оціненним читачами.