Будет тебе хата!

Арендная плата за бобровую хату...
И земельный налог с дупл, гнёзд, нор и берлог...

В девяностые беспросветные годы снять квартиру было проблемным делом...
Не каждому фраеру под силу. Сплошная головная боль. Чётко и быстро, со свистом не получалось ни у кого. Царил хаос Перестройки: бесконечные путчи, отсутствие квартир, денег, мобильных телефонов, плохое транспортное сообщение...
Да и просто многие хозяева жилья боялись за свою жизнь. Если уж висели объявления о сдаче жилья, то там всегда фигурировала коронная фраза: "Сдаю только славянам. Кроме Кавказа"...
А сколько людей-хозяев повыпадало "случайно" с балконов?..
Плесневая интеллигенция всего страшно боялась и по-партизански ютилась в своих коммунальных коморках в центре города. Хотя могли бы поменяться на прекрасные квартиры на окраине или коттеджи в области. Где и воздух чище, и солнца больше.
А вот им, москвичам подавай жильё в центре, рядом с театрами и музеями. Правда, когда они были последний раз в театре и музее уже не помнили ни они сами, ни их дети. Но за жильё в центре города собственники цеплялись как чесоточные клещи.
А я с женой и двумя детьми был бомжом на протяжении девяти лет!!!
Покупку общего жилья для семьи мы себе позволить не могли из-за деструктивной политики "государства". И поэтому сначала мыкались по частным съёмным хатам.
Сначала развесили объявления о съёме жилья.
Как-то раз поздним вечером мне позвонил и назначил стрелку возле магазина хозяин предполагаемой квартиры. Я пришёл и смотрю: ходит взад-вперёд как птица-секретарь солидный тип с дипломатом. Мы начали с ним разговор, стоя у магазина.
- Я уезжаю на два года - начал складно и чётко говорить он.- А квартиру хочу сдать минимум на два года! Но сейчас я с вас беру задаток всего за полгода...
- А где находится-то квартирка? - попытался уточнить я.
Он назвал левый адрес, не показывая никаких документов.
- В общем, вы даёте сейчас мне залог за полгода, а я даю вам прямо здесь ключи от квартиры...
- Но позвольте! Я же не видел квартиры!.. Как я могу платить деньги, не видя объекта?..- удивился я.
Мужчину сразу перекосило от злости и возмущения. Куда девалась его напускная интеллигентность и солидность?
- Ах так?.. Вы мне не доверяете?.. Я пускаю вас в своё жильё на два года, где царская мебель, ковры персидские и аппаратура!.. Я даю вам ключи... А вы даже не хочете дать мне залог!.. Нет, вы подумайте!..
Я понял, что разговор с этим демагогом-кидалой бесполезен.
Потом позвонил алкоголик, похоронивший свою мать. Он собирался на год отправиться в ЛТП (лечебно-трудовой профилакторий закрытого типа). И поэтому, чтобы хата не стояла порожняком, он прикинул хрен к носу и решил её на-шару сдать.
Мы арендовали хату у него. Без всяких договорных документов. Поскольку он уезжал на год, я дал ему сумму вперёд за четыре месяца. Договорились, что через неделю мы заезжаем.
Через неделю я пришёл  и увидел в квартире всю"калину-малину", лежащую вповалку - сбор блатных и шайку нищих!.. Все мои бабки были пропиты!.. А в ход у алкаша для покупки выпивки уже пошли на продажу ордена и медали покойных родителей.
Мне пришлось выгонять всю эту межпуху из квартиры с элементами лёгкого такого,  телесного принуждения... Причём приводящего к менее тяжким телесным повреждениям. Четыре месяца мы прожили относительно спокойно и почти забыли этого чепушилу.
Но как-то, когда я был на суточном дежурстве, этот козёл снова пришёл со своим отрядом, с кодлой... И стал долбить в дверь к моей жене. Они требовали освободить квартиру и угрожали физической расправой...
Жене пришлось в срочном порядке вызвать  отца с такси и уехать со всеми нашими шмотками к родителям...
Снова надо было искать жильё.
Я звонил знакомым, клеил объявления. Искал, искал, искал... Всё бесполезно.
Я пришёл в церковь священнику. Тот меня исповедовал. Я просил найти бабушку, которой мы будем помогать и у неё жить с детками. Священник выслушал, погладил бородку и в конце изрёк:
- Я поговорю с нашей церковной старостой. Она вам найдёт бабушку с жильём...
В какой-нибудь избёнке деревенской, с туалетом на улице и печным отоплением.
Через неделю я подкатил к этой старосте, церковной мыши и она мне деликатно намекнула, что мне предоставят комнату в избе без удобств, но за это придётся платить в три раза больше моей месячной зарплаты... А что?.. Все жить хотят?.. Всё по-христиански!.. Помоги и возлюби ближнего!..
И тогда я решил как итальянец "идти в мафию"... Я пришёл к знакомому директору ресторана, известному мафиози. У ресторана была очень нехорошая репутация. Тут часто бывали перестрелки, даже из автоматов. После посещения этого заведения люди загадочно пропадали... Какой-то межпланетный портал!.. Искривление пространства!..
После объяснения моей проблемы мафиози почесал лысину под шляпой, посмотрел на швейцарские часы. Конец рабочего дня через пятнадцать минут! А мафиози все и всегда очень пунктуальны.
- Короче, братан! Сегодня уже ничего не покатит. Приходи завтра, с утрянки.
К открытию ресторана.... Будет тебе хата!..


Буде тобі хата!
(Переклад на українську мову автора С.Б.Александров-Снігур)

Орендна плата за боброву хату...
І земельний податок з дупл, гнізд, нір і барлогів...

У дев'яності безпросвітні роки зняти квартиру було проблемним справою...
Не кожному фраеру під силу. Суцільний головний біль. Чітко і швидко, зі свистом не виходило ні в кого. Панував хаос Перебудови: нескінченні путчі, відсутність квартир, грошей, мобільних телефонів, погане транспортне сполучення...
Та й просто багато господарів житла боялися за своє життя. Якщо вже висіли оголошення про здачу житла, то там завжди фігурувала коронна фраза: "Здаю тільки слов'янам. Крім Кавказу"...
А скільки людей-господарів повыпадало "випадково" з балконів?..
Плесневая інтелігенція все страшно боялася і по-партизанськи тулилася в своїх комунальних коморках в центрі міста. Хоча могли б помінятися на прекрасні квартири на околиці або котеджі в області. Де і повітря чистіше, і сонця більше.
А ось їм, москвичам подавай житло в центрі, поряд з театрами та музеями. Правда, коли вони були останній раз в театрі і музеї вже не пам'ятали ні вони самі, ні їхні діти. Але за житло в центрі міста власники чіплялися як коростяні кліщі.
А я з дружиною і двома дітьми був бомжем протягом дев'яти років!!!
Купівлю загального житла для сім'ї ми собі дозволити не могли з-за деструктивної політики "держави". І тому спочатку перебували за приватним знімних хатах.
Спочатку розвісили оголошення про винаймання житла.
Як-то раз пізно ввечері мені зателефонував і призначив стрілку біля магазину господар передбачуваної квартири. Я прийшов і дивлюся: ходить взад-вперед як птах-секретар солідний тип з дипломатом. Ми почали з ним розмову, стоячи біля магазину.
- Я їду на два роки - почав спокійно й чітко говорити він. - А квартиру хочу здати мінімум на два роки! Але зараз я вас беру завдаток всього за півроку...
- А де знаходиться-то квартирка? - спробував уточнити я.
Він назвав лівий адресу, не показуючи жодних документів.
- Загалом, ви даєте зараз мені заставу за півроку, а я даю вам прямо тут ключі від квартири...
- Але дозвольте! Я ж не бачив квартири!.. Як я можу платити гроші, не бачачи об'єкта?..- здивувався я.
Чоловіка відразу перекосило від злості й обурення. Куди поділася його удавана інтелігентність і солідність?
- Ах так?.. Ви мені не довіряєте?.. Я пускаю вас у своє житло на два роки, де царська меблі, килими персидські та апаратура!.. Я даю вам ключі... А ви навіть не хочете дати мені заставу!.. Ні, ви подумайте!..
Я зрозумів, що розмова з цим демагогом-кидалою марний.
Потім подзвонив алкоголік, який поховав свою матір. Він збирався на рік відправитися в ЛТП (лікувально-трудовий профілакторій закритого типу). І тому, щоб хата не стояла впорожні, він прикинув хрін до носа і вирішив її на-шару здати.
Ми орендували хату у нього. Без жодних договірних документів. Оскільки він виїжджав на рік, я дав йому суму вперед за чотири місяці. Домовилися, що через тиждень ми заїжджаємо.
Через тиждень я прийшов і побачив у квартирі всю"калину-малину", що лежить покотом - збір блатних і зграю жебраків!.. Всі мої бабки були пропиті!.. А у хід у алкаша для покупки випивки вже пішли на продаж ордени і медалі покійних батьків.
Мені довелося виганяти усю цю межпуху з квартири з елементами легкого такого, тілесного примусу... Причому приводить до менш тяжких тілесних ушкоджень. Чотири місяці ми прожили відносно спокійно і майже забули цього чепушилу.
Але якось, коли я був на добовому чергуванні, цей козел знову прийшов зі своїм загоном, з кодлой... І став довбати в двері до моєї дружини. Вони вимагали звільнити квартиру і погрожували фізичною розправою...
Дружині довелося в терміновому порядку викликати батька з таксі і поїхати зі всіма нашими шмотками до батьків...
Знову треба було шукати житло.
Я дзвонив знайомим, клеїв оголошення. Шукав, шукав, шукав... Все марно.
Я прийшов до церкви священика. Той мене сповідав. Я просив знайти бабусю, якій ми будемо допомагати і в неї жити з дітками. Священик вислухав, погладив борідку і врешті сказав:
- Я поговорю з нашої церковної старостою. Вона вам знайде бабусю з житлом...
В який-небудь избенке сільської, з туалетом на вулиці та пічним опаленням.
Через тиждень я підкотив до цієї старості, церковної миші і вона мені делікатно натякнула, що мені нададуть кімнату в хаті без зручностей, але за це доведеться платити в три рази більше моєї місячної зарплати... А що?.. Всі жити хочуть?.. Все по-християнськи!.. Допоможи і возлюби ближнього!..
І тоді я вирішив як італієць "йти в мафію"... Я прийшов до знайомого директора ресторану, відомого мафіозі. Біля ресторану була дуже погана репутація. Тут часто бували перестрілки, навіть з автоматів. Після відвідин цього закладу люди загадково зникали... Якийсь міжпланетний портал!.. Викривлення простору!..
Після пояснення моєї проблеми мафіозі почухав лисину під капелюхом, подивився на швейцарський годинник. Кінець робочого дня через п'ятнадцять хвилин! А мафіозі все і завжди дуже пунктуальні.
- Коротше, братан! Сьогодні вже нічого не котить. Приходь завтра, з утрянки.
До відкриття ресторану.... Буде тобі хата!..