Перехожий
Перехожий, що бідний так само, як я,
Іди зі мною дорогою...»
(Гійом Аполлінер)
Перехожі – всі ми перехожі
На вулицях міста життя.
Небо згасло – ліхтар цього завулку,
Цієї брудної корчми-планети.
Перехожі. Сумні перехожі.
Все так само несуть свою плоть,
Свої язичеські імена та прізвища –
Трохи іспанські, трохи дрімучі
(Лісів неіснуючих)
(Ну, зовсім трохи)
Несіть свої торби
Мимо крамниць – обабіч
Товарок з очима журби:
Вони продають компаси
Капітанам сумних анемон.
Перехожі
Заходять один за одним у дзеркало,
Забуваючи зачиняти двері –
З собою, з гуркотом,
А хтось із них боявся смерті,
А хтось здогадувався, що це вигадка,
А хтось грів душу меланхолійними спогадами
(Життя – це балада про мертве місто).
Мій морок – для серця,
Щоб легше йому стукалося-грюкалося
(Тук-тук).
Ти йдеш собі – інколи поруч.
Я казав кожному, що це місто –
Місто осені, але мені не вірили
Перехожі,
Вдягнені в макінтоші чорні,
Такі ж жебраки як і я.
І тільки темне обличчя Мадонни
Над дверима будинку
В якому ніхто не живе...
Свидетельство о публикации №217012801382
вхожу в вашу ауру, тем больше она меня привлекает...вы, наверное, кудесник...
придётся мне всерьёз изучать украинский язык, чтобы читать ваши стихи в
натуральном виде...
все мы в этом мире прохожие...приходим и уходим...иногда наши пути пересекаются
по-видимому, так хочет бог... вот и моя дорога с вашей пересеклась... я хожу по берегу океана и собираю жемчуг ваших строчек...вы мне, поэт, нравитесь...
***
Алла-Аэлита
Алла Богаева 10.03.2017 22:14 Заявить о нарушении
Шон Маклех 11.03.2017 01:27 Заявить о нарушении