Тремтливий дотик у передчутті.
Сковзає гострий грифель шурхотливо
По просторах незайманих снігів,
І творить Всесвіт дивний та примхливий.
Душа злітає, зорі миготять,
Безоднею зітхає зимнє небо,
Застиглі сльози квітами блищать –
Крізь мерзлі шиби хтось дивився в тебе.
Знов подиху у спину відчуття,
Хтось ріже серце болю гострим лезом.
Всі твої муки – правка олівця,
Щоб написати те, що вік не щезне.
І неважлива є ціна буття,
Є тільки ти і істина крізь тебе.
От тільки від точіння олівця –
Коротший вік, а дописати треба!
Вiрш олiвцем
© Copyright: Борис Смыковский, 2017
Свидетельство о публикации №217020101945
Свидетельство о публикации №217020101945
Рецензии