Життя пливе, бурхлить, мина

Життя пливе, бурхлить, минає
Сьогодні ми одні, а завтра інші
Щодня шукаємо щось більше
Забувши, на Землі немає раю.

Що зараз сенсом є всього життя
Те завтра викличе лиш дивний сміх
Ти скажеш, що хотіть цього не міг
Вчорашні мрії підуть в забуття.

Ти в цей момент яскраво так палаєш
Коханням, наче вічним, весь гориш
А пройде час, тоді раз глянеш лиш
І почуття, що так пекло, вже не згадаєш

Холодним поглядом, як крига, обпечеш
На хвильку серце буде битися скоріше
Я відвернусь, заплакані очі заплющу міцніще
Та ми вже не ті, що пройшло - не вернеш

Пройдуть ще роки, і ми, вже дорослі
Згадаєм минулої нашої юності дні
Сміятися будемо з наших дурниць,
Забувши безумство кохання назовсім.

Що зараз важливо, що крає нам серце
Дрібницями стане в морі дорослих проблем
Я знаю, забудем, що раз ми з тобою живем
Тоді над духовним переможе тілесне

Ті клятви, дані навічно і повні надії і віри
Потонуть у морі життєвих тривог і суєт
І часом, нечіткий, туманний лише силует
Нагадає минуле, та ми не були лицеміри

Та як хай там буде, мені все одно
Я зараз є тут, тільки зараз живу
І поки є змога, без міри люблю
Хоть іноді хочу, щоб все вже пройшло