Щастя

А вона хотіла бути потрібною...комусь...а може й тому , що назавжди закарбований в її серці? Можливо....вона не знає ,вона ж відпустила,забула,посміхається,навіть не дивиться на нього.! Але серце..це скриня,скриня в якій зберігається минуле. Чомусь минуле для неї завжди здається кращим теперішнього. Ммм..таке приємне минуле...було все..і погане і хороше,але в її "скрині" чомусь тільки хороше. Це добре,але найчастіше ностальгічний сум навіюють саме хороші емоції,спогади і люди..ті люди ,які пішли. Вона навчилась відпускати...І жити стало краще. Вона тепер добре знає,що відпустивши одне,прийде щось інше..краще. А ще вона любить мріяти...Мріє,але не вірить , що її мрії можуть здійснитися. Це найголовніша її проблема.Вона часом буває дивною..часто змінюється настрій, і навіть погляди на життя. Вона читає книги...Хоч і часто їй буває важко зрозуміти ту глибину книги,її душу. Вона маленька,ще багато що не розуміє. Доросле життя,в яке вона так рвалася ,є для неї чимось складним, незрозумілим. Вона часто тікає від проблем ,та не доводить справу до кінця, не може приборкати лінь,та боїться довіряти. Так,вона далеко не ідеальна,але вона завжди справжня. Така ,яка вона є. "Ми змінюємося під впливом людей, яких зустрічаємо, і часом настільки, що самі себе не впізнаємо.Янн Мартел" Ні,її не змінюють люди,а може вона ще просто не зустріла ту людиною,яка змінить її? Незнаю...все можливо. Це ,напевно, і є її мрією.Знайти ту людину...потрібну людину. Вона хоче відчути ,що вона комусь потрібна,що саме її посмішка робить когось щасливим,що саме її очі є для когось океаном. Як це? Напевно прекрасне відчуття. Це і є щастя. Вона просто хоче бути потрібною.....