Шукав я щастя за горою

   
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра;
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра
            Т. Г. Шевченко


Холодний вітер завивав,
І дощ холодний лив рікою
А я на Захід мандрував
Шукати щастя за горою.

Вже промайнули ті літа
І романтична юність мила,
Яка над хмарами зліта
Й мене за гірку заманила.

Та в Україну,  хоч на мить,
Думками лину знову й знову,
І щось у грудях защемить,
Коли почую рідну мову.

Я часто бачу уві сні
Отой садочок біля хати,
Де серед квітів навесні
Мене чекає рідна мати.

Та чую я з далечини,
Що мою неньку-Україну
Грабують сучії сини,
А мій народ в недолі гине.

Там олігархи та "князьки"
П'ють кров народну,  наче воду
Мабуть забули,  хробаки,
Те, що козацького ми роду!

У них і ферми, і поля
Уже привласнені до краю, –
Не знає і свята земля,
Як зупинити вовчу зграю.

У них – і фабрика, й завод...
Та, мабуть, розуму бракує,
Що мій знедолений народ
По всьому світу жебракує.


І будуть жити за горбом
Ті браття, що пішли по миру,
Якщо не встанете гуртом
Гострить Тарасову сокиру.

Бо недалеко вже й фінал:
Народ, як мухи, вимирає,
А політичний кримінал
В країні "балом заправляє".

В них за одне душа болить:
Прибутки щоб були  хороші,
Щоб з'їсти вас, перетравить
Та відригнуть зелені гроші.

Не знаю я, не знаю я,
Чи повернуся в Україну.
Пробач, ріднесенька моя,
Якщо за гіркою загину...

Олена Пащенко
 2017 р.