Нерозказана історія ніким.
Мовчать слова, притихли баритони
Моїх благань не чують Боги.
В шуканні істини я залишусь живим.
Малюють тіні на стіні картини.
Йдуть поруч люди. Дивні-дивні.
І чую крик маленької дитини
Яку, мабуть, збудили ще опівдні.
З кватирок перегукуються долі,
Десь гасне світло, закривають штори.
Силуети у конвульсіях вже голі
Мрійливо думають про синє море.
А я іду. Мені не треба тиші.
Кайдани втоми знову заржавіли
Минають дні, а може й тижні.
У цьому місті люди захмеліли.
Misto
© Copyright: Ольга Берлинг, 2017
Свидетельство о публикации №217021901350
Свидетельство о публикации №217021901350
Рецензии