Майже танго

Прощавай і забудь. Знов і знов прорікати не треба:
«Я кохаю тебе!» Ці слова я уже не прийму.
Як на сонячний промінь я летіла поривно до тебе,
А попала у морок. А прийшла у безпристрасну тьму.
Ти скрізь темряву ту не помітив розхристану душу.
І жертовність мою. І готовність по лезу пройти.
Я скрізь темряву ту не побачила сутність байдужу,
Що з пихатістю здавна і завжди на «Ти».
Вже подовжився день. І пташки оживляють дерева.
З ними й я оживу.   Змиють дощики смуток- печаль.
Ти минуле моє. І шукати провинних не треба.
Випускаю себе із клітини покори й мовчань.


Рецензии
Прекрасний вірш! Зачарувало......

Артур Грей Эсквайр   09.04.2017 15:35     Заявить о нарушении
Щиро дякую за відгук!

Татьяна Столяренко-Малярчук   09.04.2017 19:10   Заявить о нарушении
На это произведение написано 10 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.