Бiля могили Невiдомого солдата
...Чи чули ви дорослі як ридають?
Що тяжче є від цього у житті?
Я часто бачу — жінка посивіла
Кладе на мармур сині васильки.
Її синів загублені могили,
Додому не вернувся чоловік.
Тягнулись дні, безрадісні та сірі,
Лишилась тільки згадка про живих.
Тепер вона завжди сюди приходить,
Без сліз вдивляється у юнака
Із мармуру, що мир для нас боронить
Та став їй сином до кінця життя.
Свидетельство о публикации №217030201708
Успехов Вам, удачи и мирного неба!
Александр Тяпкин-Чурсин 05.10.2021 18:00 Заявить о нарушении
С уважением,
Валентина Петряева 06.10.2021 10:12 Заявить о нарушении