Подамося до Києва, моя лебедонько,
Де Софії горять золоті куполи.
Притулю до грудей, моє щиреє серденько.
Хай кохання нам вкаже дорогу з імли.
Хай Хрещатик нам буде з тобою колискою,
І солодше немає води із Дніпра.
Важким сріблом там хвиля поважно виблискує.
Ти б побачила, люба, що буває за гра.
Та чи в змозі порвати ти пута ті львіськії,
Де кохання останнє твоє розцвіло.
Ти в безодні за тими мурами міськими.
Туга править в очах твоїх, хмарить чоло.
До Киева
© Copyright: Василий Доценко, 2017
Свидетельство о публикации №217032000788
Свидетельство о публикации №217032000788
Рецензии
Трогательное стихотворение об искренней любви,о желании быть вместе.Оно завораживает своим спокойствием,умиротворением.
С уважением ,Маша.
Маша Селебрити 17.02.2018 13:51 • Заявить о нарушении
С уважением ,Маша.
Маша Селебрити 17.02.2018 13:51 • Заявить о нарушении
Маша, спасибо. Повод очевиден — это влюбленность, о которой хочется кричать. Василий Доценко
Василий Доценко 20.02.2018 22:56 Заявить о нарушении
Василий Доценко 20.02.2018 22:56 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.