Перший снiг

Як випав сніг та й загосттився,
І вранці він свтіліше дня...
Забувши, я, що розлучився,
Вночі писав тобі листа...
Писав про те, що сніг в гостях,
Сніжинки, наче ти, ранимі...
Я плітки слухав в новостях
Та насолоджувався ними.

Тут місяць у вікно зайшов,
З ним залишки зірок сумних,
І тиша раптом пролунала
Та вітер у вікні затих...
А зараз всюди сніг лежить...
Цієї ночі випав. Перший.
Змінив він скучний краєвид,
Спокоєм на душі завершив.

І я згадав той сніг... і санки...
Зірки та місяць... Тільки ми.
Чарівна ніч була світанком...
Гарніше не було зими...

        *********

Снег загостился и остался /оригинал/
Валерий Гурков
***
Снег загостился и остался, с утра лежит светлее дня,
Я, забывая, что расстался, писал письмо тебе вчера.
Писал о том, что снег в гостях, снежинки, как и ты, ранимы,
Смотрел вновь бредни в новостях и ложью наслаждался несравнимой.
Затем в окно зашла луна и звёзд печальные остатки.
Вот зазвучала тишина и ветер, в окна шастать падкий.
Теперь повсюду снег лежит. Он в эту ночь был первый.
Преобразил весь скучный вид и нежно успокоил нервы.
Я вспомнил, как катались в санях. Луна и звёзды. Только мы!
И ночь была волшебная в мечтаньях, и не было прекрасней той зимы.