Мой сказочный мир

                " ПОРТРЕТ ЖІНКИ"

Дуже давно в одному старому замку жив молодий король.
У нього була кімната, де крім великого портрета вродливої жінки та старого крісла, не було нічого.
Якось уночі зайшовши в кімнату, він побачив, що в кріслі сидить ... чарівна жінка з портрета, порожня рама якого залишилась висіти на стіні.
- Як Ви тут з явились, прекрасна незнайомка? - здивовано запитав король, зачиняючи за собою двері.
- Вам дивно, що я жінка, яка багато років була вашою улюбленою картиною, тепер з явилася тут? -
- Звичайно, ця картина була куплена мною за великі гроші.
Я не знав, тоді, що купую диво. Ви мені завжді подобались, - продувжував бути відвертим король. Від мене пішла кохана, тому я й проводжу стільки часу в цій кімнаті, споглядаючи Вашу красу. Щоразу, ідучі сюди, я думаю про вас і про те, що був би щасливим, якби така жінка стала моєю королевою.
- На жаль мій час закінчується - мовила незнайомка. Я відчула, що вам хотілося бачити й говорити зі мною наяву. Я йду, але не прощаюсь - ще повернуся.-
І красуня раптом стала прекрасним маревом, яке розчинилося у нічній порозній кімнаті.
Минуло двадцять років. З тих пір за наказом короля до кімнати ніхто, крім нього не заходив, а на дверях висів замок.
Містом блукала чутка, що король шукає якусь жінку з портрета. У королівстві побувало чимало сановних дам, але не було тієї, яку він бачив. Якось уночі, як і багато років тому, зайшовши до кімнати, король, уже сивочолий чоловік, знову побачив диво: у кріслі сиділа красива молода жінка з портрета.
Він злякався. Але оговтавшись, він підійшов до неї, взяв її руки в свої і мовив:
- Невже це знову Ви? Я так на Вас чекав, моя королево.
Якби не сталося цієї зустрічі, я все одно б знайшов Вас.
Красуня таємничо усміхнулась у відповідь. Зустріч тривала недовго, і незнайомка знову розтанула в кімнатних сутінках.
Вона й надалі приходила на побачення до короля. Уві сні.
Тепер йому вже було відомо її ім я. Її звали Молодість.