За что...

- Ну, молодой человек, что ты нам приготовил? Чем порадуешь старика профессора?

- Це таке, може бути що-небудь з Шекспіра, Мольєра або Лопе де Вега ...?

- Эээээээ…! Ты это брось, не такой у нас народ понимаешь, чтобы эту кантерперсию смотреть и слушать. Нам нужон народный театр, наш понимаешь, понятный до самой серёдки! До нутра! А ты сразу Шекспир! Или этот. Как ты там сказал Лопес…?

- Лопе де Вега! Знаменитий іспанський поет і драматург!


- Вот-вот, он самый! Не нужны нам эти западные штучки-дрючки! Подай нам наше, исконное-посконное из самой глубины народа!

- Ну, тоді може бути Карпенко-Карий? Або Леся Українка та Іван Франко ...?

- Кто такие? Не знаю. Опять ты всяких нерусских называешь? Ты подай, такое чтобы сердце плакало! У людей должны стоять слёзы на глазах. Вот, например Муму знаешь? Этого, как его…, Тургенева Ивана Петровича?

- Iвана Сергеевiча?

- Да какая в чёрту разница? Сделай мне,  хотя бы вольный пересказ, вот так просто без всяких таких подробностей, вот тогда я тебе и поверю. Валяй!

- Ну добре! Якщо своїми словами. З далекого села, виписала одна примхлива пані глухоніму людину. І став він у неї працювати двірником. Хоча чесно сказати, цілком можливо бути що він просто не хотів розмовляти на цій москальської мовi. Хоч зовні виглядав як звичайний москаль.

- Какой москаль? Ни черта тебя не понимаю, ты давай на русском если можно.

- Зараз-зараз, почекайте. І ось він оселився в маленькій комірчині і жив тихо і непомітно. Але одного разу в канаві біля дороги він знайшов маленьке цуценя. Приніс її додому, обігрів і нагодував. Згодом собачка виросла і стала вона для нього найкращим другом! Він називав її Муму.

- Ты это. На русском давай, а то мне непонятно твоё бульканье….

- Зараз-зараз, почекайте. Через деякий час, німий закохався в пралю. Але стара пані вирішила видати її заміж за гіркого п'яницю і вислати з двору в далеке село. Нічого Герасим не міг з цим вдіяти і змирився. Таке було життя кріпаків у той час.

- Ты это, русский язык понимаешь…?

- Зараз-зараз, почекайте .... Залишилися вони з собачкою удвох. У пані була безсоння, і вона погано спала ночами. Тому і почула одного разу, як гавкає собачка в комірчині у двірника. І наказала вона, щоб двірник повісив цю собачку. Але той відмовився виконувати наказ. І вона наказала силою забрати її. Коли дворові слуги прийшли відбирати її, він їх вигнав і сказав, що повісить сам.

- Я тебе ещё раз повторяю, говори по русски….

- Зараз-зараз, почекайте. Він вивів її з комірки, повів в трактир і добре нагодував. Потім на березі, взяв човен і виплив на саму середину річки. Прив'язав до шиї собаки цегла і підняв її на руках над водою ....

- По русски, по русски….

- Зараз-зараз, вже скоро! Собачка подивилася німому Герасиму в очі і запитала на тiй клятiй мовi, - «за что»?