Вавiлон XXI

Еротична драма як мінімум на два акти

Місце дії: однокімнатна хрущовка у типовому українському райцентрі під назвою, наприклад, Лайнівка
Час дії: 20… якийсь-то рік

Дійові особи:
РОМУАЛЬД – вчитель історії у школі для глухонімих
КЛАВДЄЯ  - продавщиця на базарі, за сумісництвом дружина Ромуальда вагою півтора центнери   
НАСРУЛЛА – таджикський біженець, що робить євроремонт в хрущовці Ромуальда та Клавдєї з 2000 року, поки навколо постійно шось взривається
АШОТ ОБІЗЯН – господар Клавдєї  на базарі
 
ДІЯ ПЕРША
Клавдєя, нарубаючи товстими шматками сало і тут же хрумаючи його немов корова сіно, дивиться телешоу «Завантажені та щасливі». У цей час з роботи (чи хрінзна звідки) приходить Ромуальд.

РОМУАЛЬД (емоційно). Люба, уявляєш…
КЛАВДЄЯ (суворо). Я тобі не Люба! Шо, вже й імя власної дружини забув!?
РОМУАЛЬД. Та я ж у прілагатєльному смислі. В смислі, любимая.
КЛАВДЄЯ (впівголоса). Ага, смотря ким. (Голосно). Гроші приніс?
РОМУАЛЬД. Та які гроші, мила моя!? Шо може порівнятись з духовною насолодою?
КЛАВДЄЯ. П’ятсот гривнів .
РОМУАЛЬД (схвильовано). Нє, ти не уявляєш! Клава, мої учні виграли районну олімпіаду з історії!
КЛАВДЄЯ. У кого? У тебе?
РОМУАЛЬД. У тебе! Жартую. Розумієш, всіх запитували про всяке, там, різне… ну, наприклад, коли була Друга світова війна.
КЛАВДЄЯ.  І коли?
РОМУАЛЬД. От,  і всі вони відповідали так же! Чи просто несли якусь…
КЛАВДЄЯ. ..уйню.
РОМУАЛЬД. Нє, мила, це не толерантно, скажемо так – маячню.
КЛАВДЄЯ. А-а, значить таки ..уйню. А твої шо казали? Заспівали Гімн України?   
РОМУАЛЬД (гордо). А мої мовчали. Як партизани! А молчаніє – це знак согласія з вірною відповіддю.
КЛАВДЄЯ. Так вони ж і так глухонімі. Мабуть, не чули питання?
РОМУАЛЬД. То вже неважливо, головне – результат.
КЛАВДЄЯ. Кстаті, про результат: так а гроші де?
РОМУАЛЬД. Розумієш, люба, грошового призу на цей раз не було. Але нам дали путівку на олімпіаду області, тільки мені треба буде купити білети на автобус, на всю команду, на сорок учнів. Ти не позичиш трохи?
КЛАВДЄЯ. На всі сорок?
РОМУАЛЬД. Нє, тільки на тридцять дев’ять, за себе я можу оплатити сам… в один конєц. Я же мужчина! 
КЛАВДЄЯ. Рома, от тільки не тобі про конєц, даже про один!  А ти непогано придумав : по теліку це називається оптімізація расходів. А у нас на базарі зветься так, як воно і є: ..уйня!
РОМУАЛЬД. По теліку краще. До речі, а шо це ти дивишся? У-у, як цікаво! Це свинячі біга? 
КЛАВДЄЯ. Да, хто перший добіжить до інфаркта. Але мені інтєрєсно, я ж теж худєю.

Одночасно з’їдає півкілограмовий шмат сала.

РОМУАЛЬД (здивовано). А як же ж це?
КЛАВДЄЯ. От дурний ви народ, мужики! Я ж без хліба! І не жую, одразу ковтаю… як птічка. Знаєш, як важко? Я даже ужин приготовити не встигла.
РОМУАЛЬД (все зрозумівши). А-а, ну да, птічка-людожер…
КЛАВДЄЯ (ще не роздуплившись). Шо?
РОМУАЛЬД (підступним шепотом). Страус-птеродактиль…
КЛАВДЄЯ. Рома, шо ти там бухтиш, я не чую.
РОМУАЛЬД. Це я готуюсь до уроку про Древній Рим, вчу латинь. Як казав імператор Октавіан Август, «шоб тис сдохлас, жирнас сукас»!
КЛАВДЄЯ. Тю, шось знайоме, тільки не пойму шо. І як це воно по-нашому?
РОМУАЛЬД. По-нашому це значить: і ето пройдьот.
КЛАВДЄЯ. Ото єщо, стільки слів заради такої ..уйні. І там були одні балачки. Нєзря цим твоїм римлянам жиди під сраку дали!
РОМУАЛЬД. Не жиди, варвари.
КЛАВДЄЯ. Рома, варвари – це ми з тобою в хрущовці. А в Римі – там точно жиди! І де ж той чортів Насрулла?

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ДІЇ 
ДІЯ ДРУГА

Входить Насрулла з великим лантухом.

НАСРУЛЛА. А Салям алєйкум ахалай махалай рахат ібн лукум!
РОМУАЛЬД.  Доброго дня, шановний!
КЛАВДЄЯ (радісно). Здор`ово! Ну шо, моджахед, фарбу приніс? А то десятий рік ніяк не донесеш. 
НАСРУЛЛА. Ахалай махалай.
КЛАВДЄЯ. Це я теж десятий рік чую. Шо у тебе в мішку, поліглот?
НАСРУЛЛА. Рахат ібн лукум. І провода. 
КЛАВДЄЯ. Та-ак… Рахат ібн лукум давай сюди. Шо!? Які ще провода, електрик ..уєв?
НАСРУЛЛА. Імам сказаль, Насрулла провода взяль, провода ах, квартира бабах!
КЛАВДЄЯ. Оце вірно, вона з самого початку бабах, ще з Хрущова. Сало будеш?
НАСРУЛЛА (дивлячись на небо, потім на годинник). Аллях, отбой! Сало? Буду.

Клавдєя рубає сало. Входить Ашот Обізян з жбаном шмурдяка.

КЛАВДЄЯ (радісно). О-о, які люди в Голівудє! Ашотік, секс-символ ти мій! Ти як чувствовал.
АШОТ (підозріло). Шьто?
КЛАВДЄЯ. Што-што? Бажання женсчіни!
НАСРУЛЛА. А я?
КЛАВДЄЯ. Не панікуй, ти теж. Я не жадна, даю усім.
АШОТ (підозріло). Каса гідє?
КЛАВДЄЯ (зухвало). Гдє-гдє? Там! Не хочеш відвідать?
АШОТ (добріючи). Хачу.
НАСРУЛЛА. І я хачу!
АШОТ (підозріло). А ти кіто такой?
НАСРУЛЛА. Я – Насрулла.
АШОТ. Гідє Насрулла? Шьто, до туалєта дойті нє мог, чурка йо..ана?      
НАСРУЛЛА. Сам ти чурка йо..ана!

Обидва агресивно лізуть собі у штани, збираючись шось дістати. Мабуть, для дуелі. 

КЛАВДЄЯ. Так, хлопці, ви тут зараз одне одного оприходуєте, а мені потім шо робити? (Кричить). Ромуальд, от ти шо робиш?
РОМУАЛЬД (з іншої кімнати). Перекладаю доповідь Цицерона коню імператора Калігули.
КЛАВДЄЯ. Бачите, хлопці: мій – з конем, ви – друг з другом, одна я, як сирітка… (Ненатурально хлюпає носом та іншим салом).

Хлопці соромливо збираються ховати в штани все, шо вже дістали.

КЛАВДЄЯ. Нє, не ховайте, скоро все одно згодиться.
АШОТ (Насруллі, вже дуже подобрівши). Брат, піть будішь?
НАСРУЛЛА (дивлячись на небо, потім на годинник). Алля-ах! Аллях? Угу, спіт! Піть? Буду.
АШОТ (Клавдєї). Мужа зовьом? А коня?
НАСРУЛЛА. Е-е, овца – харашо, коза – нішьтяк, ішак – больно, конь – страшьно!   
КЛАВДЄЯ (тріпаючи обох по чорних головах). Ех, калігули ви мої незареєстровані, ща я вам влаштую ніштяк! А коні нехай від роботи дохнуть.

Ашот розлива шмурдяк по стаканах, Клавдєя ріже сало, Насрулла викида у мусорний бак лантух з проводами… Великий поет помилявся, ця українська ніч не буде тихою. Але у цей раз нарешті рване не артилерійський склад, а лише мусорний бак, та й його вибух заглушить еротичне хрюкання Клавдєї: «Хлопці, більше не можу… Давайте ще!!!». Лише Ромуальд, спілкуючись на латині з конем імператора Калігули, нічого не помітить. І всім буде щастя… 

ЗАВІСА