Мой сказочный мир

                " УСМІШКА НОЧІ.

Однієї ночі малий ведмедик Мишко довго не міг заснути.
Отож вийшов трохи погуляти та побажати доброї ночі лісу. На квітцісеред високої трави він помітив метелика, ніжно доторкнувся лапкою до його носика, а той усміхнувся уві сні. Певнойому снився якийсь гарний сон. А в траві лежало маленьке дзеркальце, яке загубила його подружка Ромашка. Ведмедик підняв дзеркальце і заховав у кишеньку своєї піжами.
На зламаній гілочці берези Мишко помітив колючий клубочок, який нагадував кактус, але, посвітивши ліхтариком, зрозумів - це спить їжачок. Поручлежали розкидані олівці. Ними малий їжачок малював удень веселку, адже мріяв, щоб вона справді з явилася над їхнім лісом. Мишко, згадавши про це, здійняв очі до неба
і тільки тепер помітив, що на ньому зовсім немає зірок, жодної!
І йому стало дуже сумно, що ніч не посміхається.
У пелюстках квітів відпочивали бджілки, тримаючи в лапках свої крихітні ліхтарики. Мишко раптом вигадав, як не залишити ніч без посмішки. Він витягнув з кишені дзеркальце, навів його на квітку, і тоненький промінчик світла маленьким сонечком відбився у нього. Ведмедик швидко, щоб промінчик не загубився спрямував його до неба... і там з явилася зірочка. Потім знову зловив промінчик, уже з іншою квітки, і той усіма кольорами веселки заблищав у дзеркальці, з нього перенісся на нічне небо і засяяв там ще однією чудовою зірочкою.
Ось так, промінчик за промінчиком у небі з являлися зірочки, що нагадували квіти. Тепер нічне небо всміхалося! Пізніше вкладаючись спати. Мишко побажав подумки квітковим зорям приємних снів, якими була сповнена ця казкова літня ніч.