Життя мое - це е багатство!

Почну з того що моя однокласниця запропонувала поїхати на Хресну Дорогу в  села СТРАДЧ  і в  УНІВ  Львівської області.

    Так дійсно чому б не поїхати?

   Адже Ісус Христос всюди. Коли ми вирішили подорожувати, він завжди з нами , він нас не забуває.

   Звичайно своїй подрузі я вдячна бо сама би не вирушила в таку подорож. Чи то лінь з’являється, чи то сил не стає, а це ознака нашого першого гріха.

   Ніч. Їдемо шість годин - заснути я не можу. В перше в цю місцевість їду. Роздумую. Кажуть дуже гарно, а також зцілює всі негаразди душі і тіла.

   Всі ми це дуже добре знаємо, та Божі заповіді невпевнено виконуємо.

   От-от розвиднюється, а місяць серпанком тонесенький як прутик напевно лишень народився і супроводжує нас на СТРАДЧЕНСЬКУ гору  на  яку лишень виїхали. А біля нього маленька зірочка, яка діамантом висвітлює над СТРАДЧЕМ.

   Порівнюю природу Карпатську з їхньою. В нас переважно густі смереки, а в СТРАДЧІ рідкі сосни Їхні стовбури  голі  -  дуже високі, а на вершечку їхньому наче парасольки зелені гіллячки, аж страшно наче вони не на корінню міцному стоять, а на волосинках. Риплять, щось між собою гомонять. Здається добрий вітер повіє і всі земні парасольки попадають.

    Але ж чого боятися, тут Божа сила яка нас оберігає. На все є свій час  життя витривалості, не лишень людини,тварини, але й рослини.

    Виїхали до церкви СТРАДЧ,аж на саму вершину, ми не перші приїхали уже одна група була коло першої стації  в молитві. З тією групою ще були два священики.

     Наша ведуча  моя однокласниця розказала коротку історію і розклад нашого сьогоднішнього дня.  Велика Статуетка з Ісусом стоїть при вході до території церкви. І так ЧОТИРНАДЦЯТЬ  СТАЦІЙ. Кожна з них має навіть по хвилинну  важку історію Ісусового життя його страждання в ГЕФСИМАНСЬКОМУ САДІ.

      Саме після Народження ІСУСА ХРИСТА почалося  його тридцять три роки переслідування від злих язичників. Чому так сталося? Адже Бог  батько його  - який любив свого сина, який повинен був його оберігати, а він віддав його на муки, знущання, та бичування,і дійшло до ВІНЧУВАННЯ терновим вінком Ісуса.  Відбулося те розпинання  на тому хресті що так важко ніс за нас, щоб мирно , справедливо  і з любов’ю жили,тому і віддав батько Господь  свого сина на такий  важкий шлях.

     Ідемо до кожної  Стації у молитвах. Коло деяких Стацій  великі печери. Напевно був вітролом, бо великі дерева лежали попри самі статуетки Ісуса Христа. Так це дійсно Божа сила скерувала щоб вони не впали на них.

     Старенька жіночка з двома паличками, ледве пересувалася  на своїх хворих ногах була одна – однісінька. Віруючи у Божу допомогу, вона напевно ще з ночі ішла. Ми її зустріли  десь на четвертій  Стації.

Вузенькою пісочною  лісовою дорогою  було гарно. І наче здавалося що завжди буде в низ. Погода на диво також була гарною. А потім   гірська криничка  в якій смачна  СТРАДЧЕНСЬКА водичка.   Ну а десь після десятої Стації треба було подолати  стрімку гору на яку виносив  Ісус Христос величезний Хрест.

   І хоча дякуючи Богу  я здорова, нічого важкого не несла  замучилась. І в цей момент я згадала ту стареньку бабусю, яка пересувалася на паличках. І не подумала що вона зможе вийти на цю гору.  Коли я її побачила після Служби Божої між  тисячами християнами я зраділа і здивувалася. Адже сила Божа реальною була.  Мені не вкладалося в голові як вона вийшла на таку стрімку гору, адже і коло церкви я не помітила щоб хтось її рядом підтримував.

    Так це і є Боже диво яке її допомогло, як і Ісусові з важким  величезним хрестом  пройти  всю Хресну дорогу.

               

                26 – 28. 03.2017рік