Мой сказочный мир

                "ЯК ЖИРАФ ЧЕРЕПАХУ НАВЧИВ ПЛАВАТИ"

Жив к далекій Африці Жираф. Під високими кокосовими пальмами він любив робити зарядку, купатися у річці, засмагати, дивиться на синє небо і стежити за пухнастими хмарими. Якось рано - вранці після зарядки він вирушив на річку.
Але не встиг він увійти у воду, як почув чийєсь тяжке зітхання. Жираф нахилив голову і побачив під водою черепаху, яка лежала на спині і ніяк не могла перевернутися, щоб виплисти на берег. Жираф спробував допомогти Черепасі, але зрозумів, що вона заплуталася у водоростях під водою. З першої спроби витягнути бідалаху в нього не вийшло, з другої Черепаха опинилася на березі.
- Дякую тобі, Жирафе, що врятував мене - сказала Черепаха, витягаючи з - за спини свої окуляли і надягаючи їх на ніс.
- Як же ти мене налякала, - промовив Жираф, усміхнувшись Черепасі.
Він часто зустрічав її на березі річки. Вона гуляла під різнокольоровою парасолькою, коли Жираф приходив, а коли закінчував купатися, її уже не було.
- Черепашко, чому ти ніколи не купаєшся у річці? - запитав Жираф.
- Я не вмію плавати, - сумно відповіла Черепаха.
- Але так не буває. Усі черепахи вміють плавати - відповів Жираф.
- А я не вмію, хіба так не буває? - запитала Черепаха.
А давай, Черепашко, я навчу тебе плавати - каже, Жираф.
- Але я не сможу плавати, як ти.
Я щодня тут гуляю і бачу, як ти плаваєш, відповіла Черепашка.
- Треба вірити в себе. І у тебе все вийде - сказав Жираф.
Жираф узяв Черепаху і обережно увійшов у воду.
- А тепер, Черепашко, нічого не бійся, - сказав Жираф і повільно опустив її.
Опинившись у воді, Черепаха злякалася знову, побачивши дно, але згадала, що говорив її Жираф, зробила делькілька рухів спочатку передніми лапками, потім задніми, і на свій подив, попливла. Після перших уроків плавання втомлена, але щаслива Черепашка сиділа разом із Жирафом на березі річки.
- У мене вийшло, Жирафе, я вмію плавати, - радісно сказала Черепаха.
- Звичайно, Черепашко, все завжди вийде, якщо дуже захочеться, - відповів Жираф і простягнув Черепашці її улюблену парасольку.


Рецензии