Навчитися жити

Ти так багато усього опанував, чи навчився ти жити? Жити, хапаючи кожен момент, який би він об`єктивно не був – забарвлений у сіре чи червоне, чи чорне – а ти його береш й бачиш світлим, й шукаєш золото, й грієшся, й відчуваєш. Ловиш, як то кажуть, кайф. Кайф від того, що настав ранок, кайф від того, що вдягнулась у таке саме вбрання, як учора, чи то інше, кайф від того, що зробив фізичні вправи, кайф від того, що поснідав смачним сніданком. Кайф від того, що попереду неорані поля – роботи й справ, і все цікаве, й все потрібне. Кайф від нового, кайф від старого. Кайф від телефонної розмови, чашки чорного чаю, прочитання стрічки новин у мережі, раптових знахідок потрібних тобі речей. Кайф від того, що робиш щось цікавеньке власноруч, кайф від того, що дивишся фільм, або читаєш книгу. Кайф від того, що поруч живі істоти, й від того, що нікого немає. Певно так живуть блаженні… Хтось поглузує – та це виняткове, рідкісне вміння. Коли усі внутрішні «акумулятори» - на повну, коли ти дійсно про-жи-ваєш кожну мить – відчуваючи дуже чітко, ніби дегустуючи, ти насолоджуєшся смаком, ти не квапишся і квапишся водночас.
Бо попереду ще щось цікавіше. Ти знаєш це. Кожна наступна мить – азарт та цікавість. Певно так жили блаженні… вміти жити, дійсно жити – не робити вигляд, що живеш. Проживати кожну мить, проживати їх усі. Відчувати смак вечері, м’якість бавовняної футболки, теплоту слів близької тобі людини. На повну, смакуючи. Жити… знаєш, жити.