Мой сказочный мир

                " НЕБЕСНИЙ КОНЦЕРТ "

Білі хмари пливли по небу так низько над землею, що здавалося намагались забрати в себе запах польових квітів і понести його до свого загадкового царства.
Прозоре мереживо хмар все більше скупчувалось, поступово перетворюваючись на щільну завісу. А там, за лаштунками, невидимий оркестр почав награвати тиху мелодію дощу. Він опустився на землю. Дощ пройшов мокрими кроками по землі, подріботів по зеленому листю дерев, постукав у шибки вікон, побарабанив по дахам будинків.
І раптом вітер вихопив з моїх рук квіти - вирішив потанцувати під цю чарівну музику на сцені матінки - природи. У своиїх жагучих обіймах він тримав стрункі молоді берізки, а разом з ними кружляли і насуплені хмари, маленькі краплельки дощу.
Розриваючи завісу небесного концерту, немов паличка диригента у небі з явилась блискавка. А мелодія дощу все танцювала по мокрому місту, тихо бродила його спустошеними вулицями, підганяла раптових перехожих.
І ось величезний оркестр природи раптово стих, і білосніжні крупинки граду, мов квіти вдячності й успіху, мов грізні рукоплескання, впали на землю.
Всього якусь мить усе небесне і земне насолоджувалось ними.
Запанувала тиша...Здавалося, природа відпочивала від концерту.
Чарівна завіса розтанула у повітрі, звільняючи заспане сонце.
Воно наче рампа, блідо засяяло над горизонтом.