Цикади, цикади, цикади.
Скребуть, та й, по черепу в різь.
По бризках акацій і хлюпанню хвиль,
і довгому, довгому золоті-сЕребру –
струїстому місячку в дріж проміж стін....
Хоч виколи очі,
зірвись у безсоння,
хоч бігай,
стрибай,
хоч реви...
Чи ... замри.
Цикади, цикади
всередині ребер,
цикади по серцю,
цвіркочуть,
цвіркочуть,
ЦВІРКОЧУТЬ,
вповзаючи в мозок...
Ї-ї-ї, ураз!!!
Як здуло отих попелиць у безгомінь.
В кривавість зорі
та
гранатову повінь...
Лікуюсь
предранням...
з єдиним благанням...
Пірнути, пірнути,
ПОРИНУТИ В СОН.
Цвiркотiння
© Copyright: Ицхак Скородинский, 2017
Свидетельство о публикации №217041802254
Свидетельство о публикации №217041802254
Рецензии
Гарний твір. Браво!
кровавість варто замінити на кривавість
Валентин Лученко 03.09.2017 13:26 • Заявить о нарушении
кровавість варто замінити на кривавість
Валентин Лученко 03.09.2017 13:26 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.