Возле дамбы шумели вербы

Біля греблі шумлять верби
    ще й гіллям хитають,
стелилась між ними стежка
    й верби біля краю.

Юні верби хилилися,
    як оті дівчата:
стали собі над водою,
    зібрались купатись.

Юні верби зелененькі
    ще й відтінки різні,
так їх весна прибирала
    та убрання шила.

Тепер стоять над водою,
    тече вода, ллється
і у камені великі
    хвилечкою б’ється.

Тече річенька прозора
    дно у ній все видно,
віє вітер, хилить верби,
    ростить вода швидко.

Продовження: http://www.proza.ru/2017/04/22/521
21.04.2017.
Фотографія автора,
річка Бистриця,
Івано-Франківськ.


Рецензии