Колишня мрiя

Гора МАГУРА на яку я дивлюся завжди манила мене вийти на її вершину. В сонячну днину великі кам'яні плити серед вічно зелених смерек, навіть в зимній  період міняються в синьо-темні  гори, але все залежить від погоди. Я дивилася на неї і мріяла піти.
Прийшла весна з своїми чудесами, то сніг то дощ. А коли загріло сонечко оживились перші квіти - Підсніжники і Крокуси , захотілося їх нарвати, але цю лісову красу просто не реально було рвати, занадто вони ніжні. А як милує полянка в лісовому масиві з поміж тогорічних шовкових, жовтих трав. Пробивається зелена молода травичка, а довкола розкішні зелені високі ялинки, на яких звисають , ще тогорічні жовті шишки. Та через місяць на самих вищих смереках будуть червоно – зелені молоді шишечки, які є цілющими.
З гори тече невеличкий бистрий потік води. Я б назвала "МАГУРЧИК”,напевно так і називається. Було приємно прислухатися до дзюркотіння чистої гірської води , яка тисячоліттями обмиває каміння, коріння та стрімкі береги при великій повені. Ідемо по струмочку і перескакуємо з каменя на камінь, згадалася при такому  поході гра "КЛАСИКА” як ми в дитинстві крейдою малювали і стрибали на одній нозі.
Вода виспівувала загадковістю, та одночасно вигравала своєю музикою,бриніла, дзвеніла, дзюркотіла по камінних плитах, яка стікала з вершини вже багато віків і в той час від сонячних променів наче струни бандури вигравала й проникали крізь гілки дерев.А яка чиста, холодна, як скло прозора, криштально витворювала бульбашки стрибаючи при спаді з високих камінців.
 А яка ж смачна! Всі знають що Карпатська вода є джерельна і цілюща.
Стежина повела у ліс і була дуже стрімкою, мені навіть здалося що стрімкішою від гори Говерли, тішило лишень те що вона на половину  майже менша  від неї. Тож до вершини за годину  можна вийти, хоча думками вже так хотілося повертатися назад , та згадала що вниз не так легко сходити.
 Тож на вершину краще вийти - це була днина як подолання колишньої мрії.
24.04. 2017рік.       О.М.     Ворохта - Говерляночка     P/S