Душi криниця

«Висиха душі криниця»
      Андрій Демиденко

Душі криниця не міліє,
Якщо наповнена добром.
Когось підтримає в надії,
Щоб щирим проросла зерном.

До неї йдуть, мов до причастя -
Де навпіл ділиться шматок.
Не сподівається на щастя -
Іде навстріч - за кроком крок!

Нема в ній заздрощів та злості.
Зневагу – обмине сама.
Зловтіху не запросить в гості –
Для неї місця тут нема!

Нехай їй спокій тільки сниться,
Мов птах, майнувши за вікном.
Не висохне душі криниця –
Допоки повниться добром!


Души родник


Души родник не оскудеет,
Покуда в нём живет добро.
Надежды лучиком согреет,
Лелея мудрости зерно.

Идут к нему, как за причастьем,
С дороги этой – не свернуть!
Не ждут, когда нагрянет счастье, -
Ему навстречу держат путь…

В нём нет ни зависти, ни злости.
За зло – добром – один ответ!
Не позовет презренье в гости,
Ему там точно места нет.

Пусть о покое лишь мечтает,
(мелькнувшем птицей за окном…)
Души родник не высыхает,
Пока наполнен он добром!