Клон укр

--- Саме зараз ми будуємо наше майбутнє! Наші вчені довели коефіцієнт мутації під час реплікації ДНК до 5%. Це неймовірно! Тепер, ефективність ручної праці клонів збільшиться, а затрати на їх виробництво впадуть і вони почнуть доводити свою рентабельність не через 10 годин від початку роботи, а через 7 годин і 30 секунд! Неймовірно!
Увесь зал зірвався в оплесках. Атож, мутації під час реплікації ДНК становила 8% до недавніх пір.
Аплодували всі, за винятком партеру, що розміщувався навпроти сцени. Він був явно незадоволений виступом референта. У його комфортних шкіряних кріслах почали шурхатися люди в офіційних костюмах: брюки, туфлі, піджак, жилетка, біла сорочка, краватка – в той час, як у залі раділи люди у сірих комбінезонах і шкіряних парадних куртках. Всі люди у краватках були худими, блідими блондинами, які і натовп в залі. У партері сиділи багатирі – ті, хто фінансували такі заходи і приводи для них. Вони – боги, владарі, тирани, пророки і спасителі цього світу.
Серед таких властителів вирізнявся один молодий красень. Типово худий, блідий, але костюм був красномовним – чого варта сорочка, яка була, ніби зшита з перлин. Його це дійство бісило чи не найбільше серед усіх присутніх. Поки вся зала вигукувала «браво», цей чоловік покинув своє місце у середині партеру. Навколо нього тут же зібрався натовп із людей спортивної статури і одіті у строгі костюми. Це були охоронці. Вони обліпили чоловіка у перламутровій сорочці, та той відмахнувся від них і сам покинув сірий актовий зал.
Через великі панорамні двері він потрапив на широчезний балкон, із якого виднівся Бабилон – столиця могутньої імперії сірості і одноманітності, що поглинула в себе всі риси Оруеловської Злітної смуги І і тоталітарних режимів усіх часів і народів.
На алюмінієву монолітну балюстраду він поклав склянку з рідиною, що тут заміняла алкоголь. Перед його поглядом відкрилася панорама блискаючого металевим блиском міста, що складається з рівних перпендикулярних вулиць і прямокутних алюмінієвих коробок-мурашників-бараків. На фоні цієї стерильності пливли свинцеві і понурі хмари, що уже бозна-скільки часу закривають сонце. По рівненьким дорогам ішли люди, утворюючи шосе на чотири смуги. Всі ішли рівно, з однаковою швидкістю і на однаковій відстані один від одного. Всі носили одинаків комбінезон, як і ті, що в залі, але вони не мали парадних курток. Вони їм і не потрібні. Їхній генетичний код змінений настільки, що для них зникло поняття холоду, тепла, кохання,щастя, втоми, лібідо і, навіть, статі. Вони всі зроблені під копірку. Але, вони – не люди. Це ляльки, якими керує цей чоловік у краватці з іншими товстунами. Це – капіталісти, а Бабілон, як і вся Неопангея – бізнес проект, який переріс у державу.
Коп – саме так звали цього пана – дивився на цю картину і сумував. Він це збудував своїми руками, а потрібного результату воно не дає. Може, він щось не так зробив. Радше, це задумали повстанці. А може їх і не існує?. То що тоді? Чому цей світ такий ідеальний і такий страшний?
А головне – навіщо йому це все? Те, що роблять ці клони нікому непотрібне зараз. Їжа? Її так багато, що треба уже її топити у морі. Житло? Навіщо? Адже, всі клони живуть у бараках по 50 чоловік на метр квадратний. Прикраси? Телебачення? Інтернет? Автомобілі? Меблі? Побутова техніка? Фарби? В кінці-кінців вода: навіщо, коли усі, хто тебе оточують – це власноруч створені ним клони, доведені до такого стану, що вони служать 5 днів без їжі, води і заробітної платні і потім вмирають від виснаження чи голоду. І потім по новій. Звичайних, живих, «нахлібних», на думку Копа, людей більше не існує. Тепер клони-науковці роблять клонів-інженерів, клонів-будівельників, клонів-референтів, як той, що на сцені, клонів-членів «правлячої партії» (ті, хто сиділи у залі) і навіть клонів-капіталістів, для того, щоб йому не було нудно. Одні будували величні міста, які через тиждень розвалюються; інші – прокламували дороги, котрі руйнувалися, не проживши і року; треті – захищали Копа від загрози, якої не існувало…
Ці люди не розмовляли. Не було потреби казати такі примітивні фрази як «добридень», «вибачте», «зачекайте», «дякую», «я вас кохаю», «у вас упали гроші», «маєте передзвонити», «повторіть іще раз», «будьте здорові» і так далі. Кожна туша знала як, куди, навіщо, чому, для чого їй треба було робити той чи інший рух. Вони вставали у 5 ранку рівно. Надівали комбінезон і потрапляли у загальний потік тіл, щоб потрапити на своє робоче місце. Там працювали до 12 ночі і по тому самому маршруту верталися у барак. Заводи знаходились недалеко від міста. Саме через них і утворювалися ці скупчення газу, кислотної пари, смогу і аміаку, які за умов низьких температур ставали хмарами. 
Дихати було неможливо. Атмосфера вигоріла під час атомної війни, як і контори бізнесменів, які спричинили загальний занепад людей і, відповідно, провокували окремі держави на насильство.
Уже в той час Коп був знатним і відомим серед капіталістів чоловіком.
Він став таким через свою дику хватку, нюх на прибуток і лідерські задатки. Його корпорація продавала все: від автомобілів до презервативів, від ліків до побутової техніки, від зерна і продуктів сільського господарства до зброї, наркотиків і сигарет.
При його фірмі існувала лабораторія, яка займалася клонуванням людей. Таких лабораторій, але з іншою орієнтацією було тисячі: одні виводили ліки від раку, інші – стійкі сорти зерна. Саме перед початком апокаліпсису вони розробили і створили першого клона людини. Він був копією ДНК Клона, поєднана з ДНК кращого інженера Блата, який картавив. Його номер – 00001. Він отримав кодове ім’я Вірпул, яке, разом із кодом, вибили на потилиці.
Його випробування були успішними і дуже сильно вразили інвесторів. Він був сильним, розумним, невтомним, не потребував заробітної платні. Але йому потрібна була їжа, вода і 5-годинний сон.
Коли почався апокаліпсис, усю лабораторію, разом із Вірпулом було евакуйовано до бункера. Але безслідно зник Блат. Інженери не спали і розробляли нові типи клонів: клонів-воїнів, клонів-робітників, клонів-інженерів, які мали їм допомагати.
Пройшло 125 років. Рівень небезпеки упав і вони, разом із цими клонами, вийшли на поверхню.
Земля була спустошена, суха, непридатна для життя. Не було ніяких ресурсів для існування. Інженери почали розробляти синтетичні металічні речовини, з яких можна буде побудувати новий соціум. Їхні труди увінчалися успіхом і через 100 років на місці Нью-Йорка і затоки Фанді було зведено нове місто – Бабилон.
Клонування людей теж не стояло на місці. Нові моделі могли прожити без води і їжі більше 3 діб, але все рівно потребували сон.
Нові розробки ішли дуже інтенсивними темпами і зараз, у актовій залі головного Купола, який був центром Бабілону, проходила демонстрація нових клонів.
Коп, як остання жива людина на землі, створив собі оточення з синтетичних клонів самого себе, які мали дещо інші габарити і зовнішні ознаки.
Вони і були тими людьми, що сидять у залі, що читають доповідь, що захищають і оточують його.
За його плечима почулися кроки. Підійшов один із охоронців.
--- Сонагне обстеження земної повехні показало, що за 50 кілометгів від Бабилону було знайдено гозконсегвований бункег. Ймовігно, там були люди. Уже відпгавлені кагальні загони до місця бункегу.
--- Добре. – промовив хриплий, глухий голос Копа.
Охоронець відійшов.
Тут, у його голову запала одна дивна риса його голосу – охоронець картавив. Ні один із клонів ніколи не кратавив. Коп повернувся і побачив, що на балконі нікого нема.
Раптом позаду нього почувся свист повітря.
Його череп розкололо на шматки.
Блат, який тримав у руках криваву сокиру, усміхався. Кріокамера врятувала його від старості, а бункер – від радіації. Десять років очікування увінчалися успіхом. Кров лилася струмками по голові людини, яка, на його думку, загубила людську цивілізацію. Вона заливала вибитий чорними фарбами на потилиці номер «00001» і під ним напис - «Вірпул».
 
 
19.03 – 30.04.2017