Попередня частина: http://www.proza.ru/2017/05/29/1246
Дзеркалля вітер хвилював,
дрібними хвилями кидав,
відвіяв гілля від води,
хилились верби молоді.
Старі верби ставали у ряд
і так над озером стоять,
стовбур товстий темнів корою,
а гілля розвівалось над водою.
Темніє небо: буде сніг?
Вже сонце через хмари скрізь:
з перини хмар - проміння,
а у птахів - пісень дозвілля.
Хоч хмари низькі і вітри,
але щебечуть пташечки дзвінкі
і хилить вітер верби весняні,
хотіли глянуть: що на дні?
Близько лиш стебла й очерет,
а далі що - не видно,
і темрява глибокої води
свою ховала таємницю.
Продовження: http://www.proza.ru/2017/05/31/1348
23.04.2017.
Фотографія автора.
Івано-Франківська область.
Зеркалье ветер волновал
© Copyright: Светлана Борщ, 2017
Свидетельство о публикации №217053001137
Свидетельство о публикации №217053001137
Рецензии