Амнезия совести 4

Амнезія  совісті,
Або апеляційно-касаційні епопеї
Історія 4. Розвід лохів по-закарпатськи

Початок.http://www.proza.ru/2016/12/22/2209
Продовження:http://www.proza.ru/2017/01/14/2194
Продовження: http://www.proza.ru/2017/02/26/2254

У минулих випусках  я розповідав про історію судової тяганини, під час якої молодого батька Сергія Мучичку, який, по суті, зрадив свою покійну дружину та важко хвору дитину, яку він кинув помирати в лікарні, врешті-решт було позбавлено батьківських прав.
За час, що минув, відбулося  багато змін. Зокрема з’явилася касаційна скарга представника Мучички С.С. – адвоката Логай І.І., яку  фахівці права розцінили не інакше, як розведення клієнта на  гроші. Дають підставу так стверджувати й інші обставини, про які я розповім у цьому матеріалі. 
   

Нікчемні докази

В березні 2017 року представник позивача Мучички С.С., який нині знаходиться на заробітках в Німеччині, адвокат Логай І.І. на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 14.02.2017 року, у справі № 303/5281/16-ц за позовом Мучички С.С. до Русин С.М., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, органи опіки і піклування в особі служби у справах дітей Мукачівської райдержадміністрації, служба у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області про відновлення батьківських прав, подає касаційну скаргу.
Ознайомлення із нею ще раз підтвердило висновок про те, що це ні що інше, як витягування з клієнта грошей. Хоча це проблеми Мучички С.С. та, по суті, його право.
Я вважаю доводи, наведені адвокатом  Логай І.І., надуманими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, суперечать вимогам Законодавства України та Міжнародного права.  Стверджувати це мені дозволяє наступне.
По-перше, Мукачівський суд із порушенням вимог законодавства 6 вересня 2016 року прийняв до свого розгляду цивільний позов про відновлення Мучички С.С. батьківських прав.
Позовна заява не містила і не містить на день винесення рішення апеляційним судом жодного доказу, який би  підтверджував зміни у відношенні позивача  до своєї дитини в позитивний бік.
На стадії вивчення матеріалів справи головуючий по справі суддя Монич І.О.  мав би повернути заяву позивачу.  Долучені в подальшому до справи документи є неналежними доказами і не відповідають  вимогам законодавства.   
Так, зокрема, до матеріалів справи  долучені довідки із місця роботи позивача  Мучички С.С. в Німеччині, касовий чек,  тощо.
Але позивач Мучичка С.С. на день подачі позову був безробітним. Сама довідка із місця останньої роботи в Німеччині містить інформацію про роботу С. Мучички у 2014 – 2015 роках. У 2016 році С. Мучичка там вже не працював.
Окрім вказаного, ці документи неналежно перекладені, підписи перекладача нотаріально не завірені, до того ж вони, і це найголовніше, не пройшли апостилізацію в консульській установі в Німеччині, як це передбачено Законодавством України та міжнародними договорами, які ратифікувала Україна.
Відповідно до ст. 7 ЦПК України, суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську.
Але усього цього позивачем зроблено не було. Тому вказані документи є нікчемними і суд не мав права на їх підставі задовольняти позовні вимоги.

Органи «опіки» та «піклування»

До матеріалів справи  долучено висновок  органу опіки та піклування, який підписав голова Мукачівської РДА. Цитую його:
«Розглянувши матеріали, подані комісією з питань захисту прав дитини,    про поновлення батьківських прав громадянина Мучички Сергія Сергійовича, 30 березня 1992 року народження, мешканця с. Жнятино, вул. В. Дудинського,  буд. 60, відносно малолітньої доньки – Мучички Ізабель Сергіївни, 20 березня 2015 року народження (протокол засідання комісії з питань захисту прав дитини від 26.09.2016 року № 11), орган опіки та піклування вважає доцільним поновлення батьківських прав Мучички Сергія Сергійовича, 30 березня 1992 року народження, мешканця с. Жнятино, вул. В. Дудинського, буд. 60, відносно малолітньої доньки – Мучички Ізабель Сергіївни, 20 березня 2015 року народження.
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання, наданого Жнятинською сільською радою від 23.09.2016 року, встановлено, що стан матеріально-побутових умов у громадянина Мучички С.С. задовільний. У кімнатах чисто, прибрано та є все належне для виховання дітей. Прибудинкова територія озеленена та знаходиться в належному стані. Сім'я, що проживає в даному будинку, працьовита, дбає про добробут сім'ї.
Згідно характеристики, наданої Жнятинською сільською радою від 23. 09. 2016 року, Мучичка С.С. характеризується позитивно. Спокійний, врівноважений, справляє враження товариської людини. Ввічливий з сусідами, оточуючими. Працьовитий, готовий прийти на допомогу. Має багато друзів, користується в них авторитетом. Бере активну участь у громадському житті села. Частково виїжджає на заробітки за межі України. До виконкому сільської ради скарг не поступало.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 169 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації вважає доцільним поновлення батьківських прав громадянина Мучички Сергія Сергійовича, мешканця с. Жнятино, вул. В. Дудинського, буд. 60, Мукачівського району відносно малолітньої Мучички Ізабель Сергіївни, 20 березня 2015 року народження».
Орган опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації до представництва інтересів дитини –  Ізабель, поставився халатно.
Так, зокрема, представник органу опіки і піклування, який мав представляти інтереси малолітньої дитини в суді, був не належним. Замість представниці органу опіки та піклування Мукачівської міської ради, яка із першого дня вела цю справу, вирішувала питання опікунства і знає усі проблеми дитинки, була залучена до розгляду справи тільки після третього клопотання. В судове засідання потрапила вже на дебати та винесення самого рішення, тому не мала можливості ознайомитись із матеріалами справи та обґрунтувати усі порушення закону позивачем  та судом.
Мукачівський суд безпідставно  залучив до розгляду справи орган опіки та піклування Мукачівської РДА, який жодного відношення до цієї історії ніколи не мав, дитину не супроводжував, умови проживання дитини та батька не вивчав.
Представники органу опіки та піклування Мукачівської РДА, які увійшли в справу в якості третіх осіб без самостійних вимог, із матеріалами справи не знайомилися і взагалі їх не вивчали. Їх було двоє. Ходили по черзі. Саме із цієї причини вони навіть не перевірили документів, на підставі яких було складено висновок, що ліг на підпис голові Мукачівської РДА пана Гайдая, і який не відображає реальних обставин по справі у відновленні Мучички С.С. в батьківських правах .
Мучичка С.С. на день винесення рішення суду був безробітним, жодних доходів на утримання дитини не мав, але орган опіки та піклування це питання пропускає повз вуха. У висновку він пише: «…встановлено, що стан матеріально-побутових умов у громадянина Мучички С.С.  задовільний… Частково виїжджає на заробітки за межі України».  Частково – це як? Чи взагалі там має заробіток?!
На підставі цих тверджень було прийнято рішення віддати дитину батькові, який нібито «частково» їздить на заробітки за кордон, а реально – безробітний, який має задовільні матеріально-побутові умови. Це за висновком! Насправді ж реалії ще вражаючіші.
Представники органу опіки та піклування Мукачівської РДА взагалі не з’ясовували, чи взагалі батько дівчинки Мучичка С.С. має житло в Україні, адже вони місце його проживання особисто не вивчали та не оглядали.
До судової справи долучено акт обстеження матеріально-побутових умов, складений 23.09.2016 року комісією в складі голови Жнятинської сільської ради.  Саме він ліг в основу висновку органу опіки та піклування, підписаний головою Мукачівської РДА, в який увійшли завідомо неправдиві відомості.

Дружна «сім’я»

До матеріалів справи  долучено довідку сільської ради с. Жнятино, яку підписав голова села п. І. Орос. Цитую:
«ДОВІДКА, видана ВИКОНКОМОМ Жнятинської сільської ради Мукачівського району Мучичці Сергію Сергійовичу, 30.03.1992 р. н. в тім, що він дійсно реєстрований та проживає в селі Жнятино, вул. В. Дудинського № 60, Мукачівського району, Закарпатської області із слідуючим складом сім'ї:
1. батько: Мучичка Сергій Йосипович, 01.05.1969 р. н.;
2. дружина батька: Мучичка Ольга Миколаївна, 19.04.1986 р. н. (зареєстрована вул. В. Дудинського № 66);
3.сестра: Мучичка Євгенія Сергіївна, 28.09.2011 р. н.».
За документом Сергій Мучичка 1992 року народження. А його «матір» Ольга Мучичка, 1986 р. н. Це друга молода дружина батька, яка прописана за адресою В. Дудинського № 60. Якби представники органу опіки та піклування Мукачівської РДА виїжджали на місце реєстрації та «проживання» Мучички С.С. по вул. В. Дудинського, 60, то вони б дізналися, що в житлі, де він прописаний та має нібито задовільні умови проживання, своєї кімнати він не має. Там тимчасово мешкає батько із молодою дружиною. Але це житло не належить ні батькові, ні синові Мучичці С.С. Воно належить його матері, яка має іншого чоловіка і нині тимчасово мешкає за адресою с. Жденієво, вул. Миру, 92. Як власниця житла по вул. Дудинського, 60, вона виставила умови колишньому чоловікові покинути будинок.
Тому де-юре це дійсно «дружна сім’я», а де-факто – це особи із різними інтересами та специфічними стосунками.
Сам же Мучичка С.С. реально проживає у своєї бабусі в с. Жнятино за адресою вул. Миру, 92, де мешкає і його матір. Однак туди ніхто з органів так званої опіки та піклування  не виїжджав і житло не оглядав. А вони, умови, із огляду на те, що там має жити маленька дитинка, до того ж дівчинка, жахливі!
Не сприяють батьківству і самі  умови, в яких виховувався Мучичка С.С.
У 12 років матір його кидає і йде жити до іншого чоловіка. Згодом її позбавляють батьківських прав. Чому може навчити ця родина маленьку Ізабель і що вона може їй дати із моральних та духовних чеснот, якщо вони навіть у Бога не вірять?
Слід зазначити, що маленька Ізабель потребує не тільки медичного догляду лікарів, які вже знають її історію хвороби, а й  відповідного харчування. Дівчинка не може вживати не натуральні продукти; від них у неї піднімається температура та починається алергія. Мукачівський суд це зухвало проігнорував, відмовляючи відповідачці у призначенні комплексної медичної експертизи.
В касаційні скарзі представник позивача Логай І.І.  стверджує, що «… позивач переосмислив свій вчинок, зрозумів, що донька є найближчою йому людиною після смерті дружини. Він намагається підтримувати зв'язок з дочкою, відвідувати її, неодноразово купував для доньки товари гігієни, харчування.
Позивач не перебуває на жодному профілактичному обліку, має постійне джерело існування та місце проживання, тому може у повній мірі забезпечити належні умови для проживання та розвитку дитини».
Після прочитаного так і напрошується питання: То чому ж офіційно він відмовився від дочки?!
Однак викладене адвокатом Логай І.І. також не відповідає  реальному стану справ.
Мучичка С.С., продавши дві машини та забравши усі гроші, які йому дали друзі на похорони його дружини, на другий день після  поминок кинув дитину в реанімації, в нестабільному стані, та виїхав  до Німеччини, не залишивши на лікування Ізабель жодної гривні. Не було його на поминальні  9, 40 днів та рік. Грошей на поминки дружини він не надсилав. Увесь цей час донькою  він не цікавився, подарунків  та грошей з Німеччини не привозив та не надсилав, що характеризує його як  не люблячого та безвідповідального батька.
Вперше  Мучичкою С.С. було надано допомогу донці у вигляді  памперсів та салфеток на загальну суму 85 євро  влітку 2016 року, майже за місяць до подачі позову до Мукачівського суду про поновлення батьківських прав.
З літа 2016 року по квітень 2017 року Мучичка С.С. дитину не відвідував, нею не цікавився, хоча декілька разів приїжджав до України.
Під час апеляційного  розгляду справи в Закарпатському суді адвокат позивача Логай І.І. не зміг навести жодного випадку переказу із-за кордону Мучичкою С.С. за час, що він періодично працює в Німеччині, а це більше вже двох років, коштів на  утримання своєї  дочки.
Позивач Мучичка С.С. під час апеляційного розгляду справи знаходився в Україні, але не забажав прийти в суд та висловитись на свій захист, навести свої доводи та докази, відстоювати свої батьківські права.   
В Німеччині  він разом із родиною – чотири  особи мешкають в приватному будинку, який  орендують. Свого житла Мучичка С.С. не має.
 
Міжнародні та національні права

Представник Логай І.І. в подальшому в своїй касаційній скарзі посилається на вимоги Міжнародного законодавства та судову практику, наводить конкретні справи,  пише, що:  «Суд не взяв до уваги та не застосував міжнародні та національні правові норми, відповідно до яких при вирішенні подібних справ пріоритет надається сімейним цінностям, інтересам дитини, презюмпується переважне право біологічних батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини, не дослідив та не надав оцінку обставинам справи у розрізі цих норм». Наводить витяги з  декларації  прав  дитини,   прийнятої  Генеральною  Асамблеєю ООН   20 листопада 1959 року, де у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою-відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».
Але ці посилання представника позивача розбігаються із реаліями. Ми так і не побачили  за ці два роки любові батька до своєї доньки. Її і не могло бути, адже, по суті, він її зрадив та кинув у найнебезпечніший для неї час: важка хвороба, яка межувала зі смертю. Жодним чином не допоміг фінансово, хоча, як стверджує Мучичка С.С., саме із цією метою він і поїхав  за кордон на заробітки.   
Представник позивача адвокат Логай І.І., як приклад, наводить правову позицію Європейського суду з прав людини, викладеної в п. 95 постанови від 8 квітня 2004 року у справі «Хазе проти Німеччини», а також у справах «Аманалакьоай проти Румунії», «Олссон проти Швеції». Посилається на національне законодавство, витяги з якого не можливо не  процитувати:
«Відповідно до ст. 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-Ш «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього».
Про яку відповідальність, створення належних  умов батьком Мучичкою С.С. може іти мова, якщо він сам не має належних умов для проживання. Окрім того він не має головного – любові до своєї доньки. 
Адвокат Логай І.І пише: «За змістом ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний, та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї».
В чому полягало піклування батька Мучички С.С. про здоров’я своєї дитини, представник позивача  так і не зміг сказати. Про інше вже і не варто говорити.
Саме тому колегія суддів Закарпатського апеляційного суду  обґрунтовано позбавила Мучичку С.С. батьківських прав, скасовуючи рішення першої інстанції, яке не відповідало вимогам закону. Всебічного і повно з'ясувала обставини справи, позбавляючи позивача Мучичку С.С. батьківських прав. В тому числі і ту обставину, що покинута Мучичкою С.С. донька була врятована,  дякуючи лікарям, любові та фінансуванню відповідача та її родини. З моменту народження та по теперішній час дівчинка має люблячу, турботливу родину, в якій відповідача називає матір’ю, її чоловіка – батьком, а їх дочку – сестрою.


Нові батьки

За цей же час відбулися  інші суттєві зміни в долі маленької Ізабель.
5 квітня 2017 року Мукачівський міськрайонний суд виніс рішення, яким задовольнив заяву Русина Сергія  Васильовича  та Русин Світлани Михайлівни про усиновлення дитини.
Він оголосив громадян України – Русина Сергія Васильовича та Русин Світлану Михайлівну усиновлювачами малолітньої дитини:  Мучички Ізабель Сергіївни, 20 березня 2015 р. н.
Змінив Мучичці Ізабель Сергіївні  прізвище з «Мучичка» на «Русин», ім’я, по батькові, дату народження лишив без змін.
Записав батьками дитини Русина С.В. та Русин С.М.
На підставі рішення суду 10 квітня 2017 року виконавчим комітетом Новодавидківської сільської ради  Мукачівського району Закарпатської області  повторно було видано свідоцтво Русин Ізабель Сергіївні,  20 березня 2017 року народження.
Таким чином епопея із визначенням майбутнього маленької Ізабель нарешті завершилася, хоча позбавленого батьківських прав Мучичку С.С. та його родичів зацікавлені особи намагаються переконати в іншому. Мовляв, у Києві все вирішать на його користь.
Порада Мучичці С.С. звернутися до  іншого адвоката чи то юриста та попросити прокоментувати матеріали справи та  так звані «докази», які він до неї долучив. На нього чекають неприємні відкриття.    
Однак на цьому історія із батьківством маленької Ізабель не  завершилася. Адвокат Логай І.І. тим часом, не являючись стороною по справі, пропустивши усі терміни  оскарження рішення суду, в якому він не є стороною, завідомо знаючи усі «перспективи» такого оскарження, подає 26 травня 2017 року на нього апеляційну скаргу.
Навіщо? Відповідь проста. Із клієнта на це  ще можна збити хороші гроші. Але це вже проблеми Мучички С.С. Тим паче, якщо він сам свідомо  робить із себе «лоха».
Про перебіг подій навколо цієї історії за результатами розгляду апеляційної та касаційної скарг у наступних номерах.

Михайло Темнов,
голова ЗОО ВГО «Правозахист».