3. Природа и любовь
(1963-1968 г. 1988-1996 г.)
Поміж білими горами є в селі хатина,
Із віконця визирає молода дівчина.
Виглядає, серце крає, аж до сходу сонця
Із небаченого краю молодого хлопця.
За ним думкою літає в далекій дорозі,
Хто його там привітає на чужім порозі?
Із – за хмари місяць виплив,загляда в віконце,
Наче хтось дверима рипнув,
Це ти, моє сонце?
ой, як я тебе чекаю,
Падає на груди, обіймає, пригортає,
Більш не їдь нікуди!
Помиж билими горами
© Copyright: Людмила Гуменюк, 2017
Свидетельство о публикации №217060501822
Свидетельство о публикации №217060501822
Рецензии