Як немає дощу, тоді мені його хочеться. А як дощ іде - ба навіть тілько збирається - тоді хочеться кудись сховатися. Щоб жеж не мокрий був одяг та не втратити оте примарне відчуття комфорту.
Вчора, сховавшись від дощу, бачила чоловіка, що робив якісь вправи під дощем. Таке враження, що він тілько й чекав на цей дощ, щоби ото так радісно пострибати.
А Десна, крізь вікно ресторанчика. була така похмура,. начебто сердилася на хмари, що заважають хизуватися красивими сонячними блискучими іскорками.
Потім прогримів грім, декілька разів. Пройшла злива. Хмари пішли кудись далеко.
А Десна так і залишилася похмурою...
Даремно той чоловік робив вигляд, що радіє дощу. Вона йому не повірила
Вона йому не повiрила
© Copyright: Надя Сновенко, 2017
Свидетельство о публикации №217060601748
Свидетельство о публикации №217060601748
Рецензии
Не повiрила и пидманула
Спасибо за Ваше произведение
Граф Графоман 08.06.2017 10:15 • Заявить о нарушении
Спасибо за Ваше произведение
Граф Графоман 08.06.2017 10:15 • Заявить о нарушении