Персиковий сад

В саду сьогодні було дуже спекотно, літне сонце якраз знаходилося в зеніті і в багатьох країнах в цей час була сієста. Персики на деревах дозріли та стиглими падали в густу траву перетворюючись в жарку кашицю. Вікторія якраз відпочивала сидячи під одним з персикових дерев у затінки читаючи свою улюблену книгу. Вона завжди приходила в сад відпочити та й сховатися від усіх. Сад знаходивсь над морем та можна було милуватися гарним пейзажем, вітер з рідка блукав між дерев й задівав легеньку рожеву ситцеву сукню Вікторії, тим самим скинувши з її пліч бретельки, а її розкішна грудь ледве втримували на собі сукню. Але сьогодні саду Вікторія була не одна, за нею пильно спостерігав юнак, що не зводив з неї погляд. З Робертом Вікторія була знайома з дитинства, вони завжди дітьми скрізь були разом та інтереси змінилися і Роберт був зацікавлений Вікторією. Та вона до нього відносилась, як до свого друга, не помічаючи його зацікавленості нею.
Все пройшло більше години, як він за нею спостерігав, за її оголеними плечима доки вона його помітила.
- Роберт привіт – звернулась вона до нього.
- Привіт Вікторія, що читаєш, знову про кохання? – промовив ледве Роберт роздивляючись тим часом її груди, що було ледве видно під сукнею.
- Так про кохання.
Роберт сів біля неї під дерево, густе листя дерев скрило їх від пекучого сонця. Його серце забилось все частіше, своєю рукою він погладив Вікторію на що вона відірвала свій погляд від книги, подивилась на нього й посміхнулась йому. Роберт аж застив від цього погляду та в ньому почав прокидатися його звір, та чоловічі інстинкти, що дещо були похожі на звірині. Він схилився до плеча Вікторії, до її розплетеного волосся й став жадно вдихати її аромат. Вікторія все продовжувала читати свою книгу не помічаючи шаленого збудження Роберта. Він знав провів рукою по її руці вже від плеча й задівши бретельку сукні та подунувши її донизу на що її права грудь була вже оголена. Вони разом опустили свої погляди на оголену грудь Вікторії та вона зробила вигляд, що продовжує читати книгу, та не відривала погляду за тим, як за нею спостерігав Роберт.