Якби yakby если

   Валентин В.БугРим, академік, доктор філософії, історик, журналіст, Посол миру ...                ... ЯКБИ/YAKBY/ЕСЛИ ...?!...
Історично-прогностичний, ретроспективний  та соціально-комунікативний інтернет-проект (із автономним сайтом)

ЗАПРОШУЮ!

КОМЕНТУЮ!

ПРОПОНУЮ!

ПРОГНОЗУЮ?


Початок 12 січня 2017 року. м. Київ

... ЯКБИ/YAKBY ...?!... (ПРЕВЕНТИВ)
Історично-прогностичний, ретроспективний та соціально-комунікативний інтернет-проект (із автономним сайтом) академіка Валентина В.БУГРИМа, доктора філософії, публіциста/поета, історика, Посла миру ...Історія відображення цього явища появилася у мене ще в студентські роки, під час навчання на факультеті журналістики Київського держуніверситету ім. Т.Г.Шевченка та на історичному факультеті Київського державного педінституту імені М.Горького (нині Національний педуніверситет ім.М.П.Драгоманова). Здається, коли вивчали «Історію КПРС», зокрема діяльність В.І.Леніна (Ульянова) і Й.В.Сталіна (Джугашвілі), після чи одночасно з розглядом теми про політичній заповіт першого воджя світового пролетаріату та сталінізму (репресивної системи). Тоді я сам собі, а також знайомим почав ставивити запитання: А що було б, якби Ленін пожив ще 3-5 чи 10-15 (і більше років)? Попри те і розуміючи, що Матінка Історія не знає умовності/не знає умовного відмінку, я розмірковував над цим і мав, звісно, свої версії майбутніх подій (про них буде пізіше). Хоча Історія – це те, що сталося, уже відбулося і саме так... І ось на 2017-е Старо-Новоріччя, гортаючи  «Новейший справочник уникальных фактов и ответов, 2008 г. », я знайшов деякі матеріали з даної проблематики і зринула в голові ота давня ідея. Так і народився даний проект ”Якби/Yakby” (неполітичний).
Сама Історія дуже нагадує мені гру в шахи: зроблено такий хід, особливо білим конем, приміром, то розвиваються події таким чином; зроблено інший хід, наприклад, чорним конем (у відповідь), маємо інший розвиток партії/історії; або зроблено іншою (ми) фігурами, звісно, розвиток подій буде інакшим. (Перехід, як відомо, шахові  правила забороняють, мало того: торкнувся фігури – то й ходи нею).
Виникає, певне, логічне запитання: А для чого це треба?Для чого необхідна ймовірність історичних чи наукових )інших) подій? Це потрібно:
• По-перше, для аналітики подій/ситуацій минулих і сучасних;
• По-друге, для усвідомлення та розуміння їхнього як позитиву, так і негативу;
• По-третє, для поцінування і врахування уроків як минулої та сучасної історії, так і прогностичної історії: що можна допускати, а чого не можна допустити ?... І це – дуже важливо!
Пропонується така контент-схема підготовки матеріалів інтернет-проекту ”Якби/Yakby”:
- короткий портрет (опис) головног(о)(х) персонаж(а)(ів) історії;
- квінтесентний опис минулої/сучасної історі (ї)(й);
- прогностика того, що могло б статися, якби ...;
- обсяг одного матеріалу – 1-2-3 сторінки 13 кеглем, інтервал 1, шрифт «Georgia” ... ЗАПРОШУЮ! КОМЕНТУЮ! ПРОПОНУЮ! ПРОГНОЗУЮ?
 З пошаною і очікуванням матеріалів із вашим авторством, Ваш – В.Б.

                ... КНЯЗЬ ІГОР міг би ще ПОЖИТИ ...
Ігор Рюрикович або Ігор Старий (Ingvar R;reksson; 878 (945)-915 (945),  князь Київський), за деякими даними основоположник київської династії князів, що їх пізніше назвали Рюриковичами, талановитий будівничий держави і відважний флотоводець.. Морські походи князя Ігоря мали широкий міжнародний резонанс, про них писали його сучасники – візантійські хроністи Симеон Логотет, Григорій і Ліудкранд та арабський хроніст Масуді. За їхніми розповідями 941 року князь Ігор розпочав війну з Візантією. Причиною   найімовірнішою вважають ту, що Візантія знову почала обмежувати Русь у торгівлі та намагалася колонізувати Чорноморське узбережжя русичів. Достовірно відомі походи Ігоря на Константинополь (Царград) у 941 та 943 роках ... Ігор Старий. Радзивіллівський літопис (СВІТЛИНИ)
   В останні роки владарювання князь Ігор вів війну з деревлянами. Причиною невдоволення деревлян владою князя була велика данина, яку збирав із них Ігор за допомогою варягів. Як прийде місяць листопад, – оповідає Костянтин VII Багрянородний, – князі з усією Руссю виходять з Києва у землі підвладних словян на полюддя. Таке «полюддя» було дуже докучливе для місцевого населення. Не тільки треба було доставити тяжку дань – хутра, шкури, мед, віск, чи чого там чекав Київ, – але й удержувати цілу зиму військо, яке, певно, не поводилося на селі спокійно. Тому слов'янські племена не раз противилися цим важким обов’язкам. Дань у деревлянській землі Ігор відступив зразу своєму воєводі Свенельдові. Країна була багата і воєвода мав з неї великі доходи. Але тоді дружина самого Ігоря почала нарікати, що їй так добре не діється: «Свенельдові вояки приоділися у зброю і одяги, а ми голі! Ходи, княже, з нами по дань, і ти добудеш, і ми». Ігор рішився збільшити дань деревлянам і пішов з дружиною на деревську землю. Почалися звичайні «примучування», — силою взяли Ігореві вояки те, що хотіли.
   Коли вже верталися, князь Ігор роздумався і сказав дружині: «Ідіть з даниною до дому, а я вернуся і ще походжу». І він повернувся з кількома вояками, аби іще більше для себе зібрати. Як деревляни дізналися, що він вертається, то сказали: «Як внадиться вовк між вівці, то повиносить усе стадо, поки його не уб'ють. Так буде і з нами, як його не вб'ємо, то нас вигубить». І під городом Іскоростенем зробили засідку й убили Ігоря разом з його товаришами. Візантійський хроніст другої половини X ст. Лев Диякон змалював докладнішу картину розправи над Ігорем: його прив'язали його до стовбурів двох нагнутих дерев, відпустили, й дерева роздерли його тіло на дві частини. Існують, по суті, й перекази про це. Літопис подає смерть Ігоря у 945 році. Отже, аби князь Ігор не пожадобив та не відпустив свою дружину, чи повернувся з нею цього разу додому, – то залишився  б живий, під управлінням якого древньокиївська держава дістала б ще подальший розвиток і зміцнення зовнішньополітичної діяльності у Європі... (Викремлення.В.Б.).
         ДЖЕРЕЛА і ЛІТЕРАТУРА Підготував Валентин В.Бугрим
Рюрикович Ігор // Вікіпедія; Котляр М. Ф.  Ігор, Ігор Старий // Енциклопедія історії України : у 10 т. /Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України.-К.: Наук. думка, 2005.-Т. 3: Е-Й.-С. 411. 12 січня 2017 р.

                ХТО і ЯК насправді відкрив АМЕРИКУ?
   Хрестоматійно прийнято, що Америку відкрив знаменитий мореплавець Христофор КОЛУМБ, про що й досі зазначає Вікіпедія: (порт. Crist;v;o Colombo або Christovam Colom ), (1451(1446)-1506 рр.) – іспанський мореплавець, першовідкривач Америки (Багамських та Антильських островів, узбережжя Центральної та Південної Америки), якого вважають національним героєм Іспанії попри численні протести жителів країн Південної та Центральної Америки.
Перша подорож Хр. Колумба (1492-1493 рр.) Висадка Колумба в Америці. Картина Джона Вандерліна (1775-1852 рр.)
(СВАІТЛИНИ)
   Будучи переконаним, що Азії можна досягти, пливучи на захід, він заручився підтримкою іспанського короля Фердинанда ІІ Арагонського і королеви Ізабелли І Кастильської. 22 травня 1492 року Колумб прибув у порт Палос, у якому, відповідно до королівського указу, повинен був отримати дві каравели. Місто дало йому для використання каравели «Нінья», «Пінта». Судна мали близько 20 м у довжину і 7 м у ширину. Як флагманське судно, Колумб орендував у Хуана де ла Коси великий корабель «Санта Марія». 3 серпня 1492 року каракка «Санта Марія» (280 т) і дві каравели – «Пінта» (240 т) і «Нінья» (100 т), на яких було загалом близько 90 осіб, підійняли якорі. Після більш ніж двох місяців плавання, в ході якого учасниками експедиції почали висловлюватись претензії від нетерпіння, 12 жовтня о другій годині один з матросів, Родріго де Тріана, – побачив землю. Експедиція висадилася ймовірно на невеликому острові Сан-Сальвадор (Волтінга) на Багамах, званий індіанцями Гуанахані. У тубільців помітили золоті прикраси. На запитання про походження прикрас місцеві жителі вказували напрямок напівдень. Колумб вибрав новий курс на південний захід і відкрив 28 жовтня острів Куба (Хуана) та 6 грудня Гаїті (Еспаньйола), острів, краса якого його зачарувала, і він обрав його для розміщення своєї штаб-квартири. Коли флагманський корабель «Санта-Марія» розбився, сівши на рифи, а під час шторму було втрачено контакт із «Пінта», Колумб вирішив особисто на «Нінья» повідомити новину щодо відкриття західного шляху до земель Східної Азії (Китаю, Японії та Індії). 16 грудня, залишивши форт Навидад (Різдво) на Гаїті, укріплений уламками та гарматами «Санта-Марії», із 43 добровольцями з екіпажу рушили у зворотному напрямку. Біля північного берега Еспаньйоли «Нінья» натрапила на «Пінту». Обидва судна рушили у напрямку Європи. У результаті шторму судна втратили зв'язок між собою. 9 березня «Нінья» кидає якір у Лісабоні, де Жуан II приймає Колумба як ясновельможного князя і наказує забезпечити того всім необхідним. 15 березня 1493 р. «Нінья» зупиняється в порту Палос, куди того ж дня прибуває і «Пінта». Звідти Колумб тріумфальним ходом рушив до королівського двору у Барселоні з доповіддю кастильським монархам.
   Колумб багато зусиль вклав в поширення інформації про свій успіх. За кілька днів перед від'їздом до Барселони він відправив по шляху людей із золотом і кольоровими арарами, які проголошували його тріумфальне повернення. У ході зустрічі з королівським подружжям Колумб образно змалював багатства, які попливуть в Іспанію, якщо експедиції будуть продовжені. Це призвело до лихоманки відкриттів… Всього Хр. Колумб здійснив 4-и плавання до Америки:
• Перше плавання (3 серпня 1492-15 березня 1493 рр.).
• Друге (25 вересня 1493-11 червня 1496 рр.).
• Третє плавання (30 травня 1498-25 листопада 1500 рр.).
• Четверте плавання (9 травня 1502 -листопада 1504 рр.).
   Але насправді Америку відкрив не Христофор КОЛУМБ ?... Загалом Америку відкрила норвезька родина – вікінг Асвальдсон Торвальд, його син Ейрік Рауді та його внук Лейф Ейріксон. Вигнаний у 900 році з Норвегії за вбивство вікінг Торваль заснував поселення в Ісландії. Його син Ейрік (Рудий), вигнаний уже з Ісландії, до речі, теж за вбивство – двох сусідів, відпрвився далі на захід і у 981-983 рр. відкрив острови Гренландія, Диско  і Баффинова Земля, протоку Дейфіса і мис Баффина. Лейф Ейріксон (Лейф Щасливий), син Ейріка Рудого, який успадкував від діда і батька пристрасть до мореплавання у невідомі краї, у 1004 році пересік протоку Дейвіса і досяг узбережжя Північної Америки, випередивши Христофора Колумба на 5 століть ... У Ейріка Рауді був син Еріксон Торвальд, брат Лейфа Еріксона, причетність якого до відкриттів встановити не вдалося.

(СВІТЛИНИ)– судно вікінгів.
   Дейвісова протока розташована між островами Баффінова Земля та Гренландія; ширина 330 км; глибина 466 м
Але всі лаври першовідкривача Америки дісталися і продовжують діставатися Хр. Колумбу. Якби цей факт був вчасно і широко відомий, то невідомо якою була б діяльність знаменитого мореплвця, його морські подорожі та взаємовідносини з іспанським королевським двором ... Але заради істини тут варто зазначити, що маловідомі норвезькі вікінги відкрили Північну Америку, а знаменитий іспанський мореплавець відкрив Середню Америку ...

            ДЖЕРЕЛА і ЛІТЕРАТУРА
Абрамов В. Я. Христофор Колумб. Его жизнь и путешествия: Биографический очерк.-СПб.: Типография Ю. Н. Эрлих, 1891.-82 с. (PDF через Википедию);
Колумб Христофор // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т.
(82 т. и 4 доп.).-СПб., 1890-1907; Оксана Лущевська про Христофора Колумба, Джона Ньюбері, Чарльза Дарвіна, Дніпрову Чайку, Перл Сайденстрікер Бак.-К.: Грані, 2010.-93 с.; Путешествия Христофора Колумба.-М., Географгиз, 1956;
Gianni Granzotto: «Christoph Kolumbus: eine Biographie».-Reinbek: Rowohlt, 1988.
Підготував В.Бугрим  13.01.2017 р.
         
           Що ВІДКРИВ МАГЕЛЛАН і хто ВІДКРИВ МАГЕЛЛАНА?
   Фернан (Фернандо) Магеллан (ісп. Hernando de Magallanes, порт. Fern;o de Magalh;es; (1480-1521) – португальський мореплавець на іспанській службі. Керував першою успішною навколосвітньою експедицією, під час якої сам загинув. Дав назву «Тихий океан». Магеллана вважають національним героєм Іспанії.
10 серпня 1519 року флот з п'яти кораблів під командою Ф. Магеллана покинув Севілью і вирушив рікою Гвадалквівір до міста Санлукар-де-Баррамеда, де він перебував ще п'яти тижнів. Іспанська влада побоювалася португальського адмірала і мало чого бракувало, щоб подорож була скасована, але 20 вересня 1519 р. Магеллан нарешті вирушив у плавання із 270 членами екіпажу, щоб досягти Молукських островів західним шляхом. Портрет Фернана Магеллана невідомого художника, XVI-XVII століття.(Автор побував тут (Севілья) 26.07.2016 р.) Галерея Уффіці, Флоренція
   Дізнавшись про відплиття, португальський король Мануель I надіслав військово-морський загін для його переслідування, але Магеллан вислизає від переслідування португальців. Після короткої зупинки на Канарських островах прибув у Кабо-Верде, звідки взяв курс на мис Святого Августина у Південній Америці. 20 листопада експедиція перетнула екватор, а 6 грудня екіпаж побачив береги Бразиліїяка на той час була португальською територією. Магеллан взяв на себе відповідальність і 13 грудня став на якір поблизу сучасного Ріо-де-Жанейро, де стояла гарна погода і тубільці були дружньо налаштовані. Флот поповнив запаси, але через несприятливі стосунки це було зроблено із запізненням. Далі вони рухались вздовж узбережжя Південної Америки із зупинкою 10 січня 1520 року у гирлі Ріо-де-ла-Плата. Під час тривалих пошуків біля берегів Аргентини проходу до моря на інший бік континенту несподівано для експедиції настала зима. Він вирішив перезимувати в Патагонії. 31 березня екіпаж заклав поселення, яке вони назвали Пуерто-Сан-Хуліан (Порт Святого Юліана). Тоді стався бунт, в якому взяли участь три з п'яти капітанів кораблів. Бунт виявився невдалим, оскільки більша частина екіпажів залишались вірними Магеллану. Кесада і Мендоса були страчені, а Картагена і капелан експедиції були висаджені на берег.
 (СВІТЛИНИ)
   Карта подорожі Ф. Магеллана та її завершення через 16 місяців після його загину судном «Вікторія», одним із п'яти суден, що розпочали мандрівку ...
24 серпня продовжили плавання, і судно «Сантьяго» було відправлене до берега у розвідку, але на зворотному шляху воно розбилося і потонуло. Тільки два матроси повернулися суходолом, щоб повідомити Магеллана, що сталося. На 52 градусі південної широти 21 жовтня 1520 року флот досяг мису Вірхенес (ісп. Cape de las Virgenes), і мореплавці зробили висновок, що тут є протока, оскільки вода була солоною і глибокою. Чотири кораблі почали повільний рух небезпечним проходом довжиною 372 км, який Магеллан назвав Протокою Всіх Святих (ісп. Estreito de Todos los Santos), бо флот зайшов у неї на День Всіх Святих, 1 листопада. Згодом цю протоку стали називати Магеллановою протокою. Вона сполучає Атлантичний і Тихий океани, перетинаючи південну частину Південної Америки. Магеллан у протоці (названу його ім'ям)(Світлина)
   Магеллан наказав суднам «Сан-Антоніо» і «Консепсьйон» спочатку вивчити протоку. Перехід по протоці з незнайомим фарватером був дуже важким, крім того, «Сан-Антоніо» під командуванням Гомеса, що йшов першим, вийшовши з протоки, повернув на південь та, обігнувши південний край Америки, самовільно повернувся до Іспанії. 28 листопада три кораблі, що залишилися, вийшли у південну частину Тихого океану. Загибель Магеллана на острові Мактан(Світлина)
   Рухаючись у північному напрямку, 13 лютого 1521 року експедиція перетнула екватор. 6 березня вона відкрила острови Гуам і Рота в архіпелазі Маріанських островів, а 16 березня досягла острова Гомонгон в архіпелазі Філіппінських островів. До цього моменту залишалось всього 100 учасників експедиції. Магеллан мав змогу спілкуватися з місцевими жителями, бо мав малайського перекладача, який розумів їхню мову. 7 квітня моряки дістались до острова Себу. Магеллан організував там постій, прагнучи навернути місцеве населення до християнської віри. Незабаром, можливо занадто покладаючись на силу володіння вогнепальною зброєю, він взяв участь у конфлікті між місцевими правителями. 27 квітня 1521 під час одного з боїв на острові Мактан, жителі якого відмовились платити данину іспанській короні, Магеллана убили разом з частиною його товаришів. Раджа острова Себу, що уже склав присягу на вірність королю Іспанії, скористався з того і заманив іспанців на урочистий обід, де влаштував різню та убив декілька десятків мореплавців. Кораблям довелось терміново відплисти. Брак досвідченого керівника дався взнаки. Вже поблизу мети подорожі флотилія витратила декілька місяців, щоб досягти Молуккських островів.
Фернан Магеллан став першим європейцем, що проплив з Атлантичного океану в Тихий. Магеллан назвав ці води океану Спокійним морем (ісп. Mar Pacifico) через їхню спокійну поведінку впродовж першого етапу подорожі
АЛЕ ВСІ ПОЧЕСТІ і СЛАВА спершу дісталися НЕ Ф. МАГЕЛЛАНУ...?...
За гіркою іронією долі, всі нагороди за першу мандрівку дісталися на дою тих, хто обив усе можливе, аби зашкодити Ф.Магелану зробити його велике відкриття. Слава Магеллана спершу дісталася Себастьяну дель Кано –  капітану «Вікторії», єдиному з п’яти кораблів очолюваної мореплавцем ескадри, що вцілів і завершив наволосвітнє плавання. Але ж саме дель Кано був одим із 3-х капітанів, хто підняв бунт проти Магеллана; одним  тих, хто жорсткіше за всіх прагнув підірвати справу всього життя великого португальця. Нагород удостоївся навіть капітан Естебан Гомес, який дезертував у Магелановій протоці та на суді в Севільї показав, ніби знайдено було не протоку, а всього лише глибока гавань. ПРАВДУ про те, чиїм творінням і чиєю заслугою стався великий подвиг першого навколосвітнього плавання, людство дізналося тільки завдяки італійцю Антоніо Франческо Пігафетти (1491-1534). Якби не він, то, можливо, світ і не дізнався б про великі відкриття саме Фернаном Магелланом. Цей італієць із міста Вінченци, теж мореплавець, був позаштатним учасником експедиції та вів під час плавання щоденники, які після повернення в Європу вручив королю Іспанії Карлу V (1500-1558), останньому імператору, коронованого Папою Римським. Записи Пігафетти – основне джерело відомостей про експедицію Магеллана, а також перший доступний у  Європі документ про себуанську мову на Філіппінських островах – були опубліковані
   Традиційний портрет хранителем Амброзианської бібліотеки Карло Аморетті. А.
Антоніо Пігафетта  Пігаффети віддано та по-альтруїстськи став на бік і на захист уже загиблого Фернана Магеллана. У своїй знаменитій праці «Вперше навколо світ» (у росперекладі «Путешествие Магеллана» (Див. «Джерела і літературу»), А. Пігаффети в подробицях і самовіддано розповів світу про дійсні обставини експедиції, зокрема про неймовірні зусилля, які довелося проявити її керівникові, щоби здійснити свій план і мету свойого життя. У Зверненні до його превосходительства, іменного магістра Родоського ордена Філіппа де Вільє Ліль Адана (1464-1534), (сорок третій великий магістр ордена іоаннітов), якому присвячена ця книга,  автор і лицар ордена зобразив особистість Магеллана такими словами: «Якби не капітан, то жоден із наших не врятувався б на човнах, тому що, поки він бився, інші встигли відступити до човнів. Покладаю сподівання  на Вашу ясновельможність, що слава такого благородного капітана вже ніколи не погасне в наші. Серед інших чеснот, він відрізнявся такою стійкістю в дуже великих бідах, якою жоден ніколи не володів. Він переносив голод ліпше,  аніж всі інші, безпомилково, аніж хто-небудь у світі, умів він розбиратися в навігаційних мапах. І те, що це і є дійсно так, очевидно для всіх, адже ніхто інший не володів таким даром і такою вдумливістю при дослідженні того, як повинно здійснюватися навколосвітнє плавання, яке він майже і здійснив».
   У письмовій праці А. Піффагетти були також зібрані багаточисленні й унікальні дані про географію, флору, фауну, клімат та жителів тих місць, в яких він побував під час експедиції. Відомості, які містилися в його щоденниках, а також детальні та мальовничі описи, відіграють важливу роль у вивченні першого навколосвітнього мореплавання, бо без них уявлення про подорож Фернана Магеллана були б неповними.
                ДЖЕРЕЛА і ЛІТЕРАТУРА 
Магелан Фернан // Вікіпедія; Новейший справочник уникальных фактов и ответов.-М., 2008; Пигафетта, Антонио // Википедия;Пигафетта А.Путешествие Магеллана.-М.: Эксмо, 2009;Пигафетта А. Путешествие Магеллана  (Часть 1).-Режим доступа: http://www.vostlit.info/Texts/rus7/Pigafetta/frametext1.htm
Пигафетта А. Путешествие Магеллана  (Часть  2); Цвейг С. Подвиг Магеллана.-М., 1956; Stefoff Rebecca. Ferdinand Magellan and the Discovery of the World Ocean.-Chelsea House Publishers,1990. Підготував В.Бугрим. 17 січня 2017 р.

                Жан ЛАПЕРУЗ і Наполеон І БОНАПАРТ
   Жан-Франсуа Лаперуз (фр. Jean Fran;ois La P;rouse) Жан-Франсуа Гало, граф де Лаперуз (1741-1788) – французький мореплавець, офіцер військово-морського флоту, капітан 1-го рангу.(Світлина)
У 1785-88 рр. здійснив навколосвітні мандівки. 1 серпня 1785 року Ж.-Ф. де Лаперуз вийшов із Бреста на двох фрегатах «Буссоль» («Компас») і «Астролябія» на чолі команди з 220 осіб, до складу якої, крім власне офіцерів і матросів, увійшли також астроном, лікар і тлумач п. Лаво (Lavaux), три натураліста, математик, три художника і навіть декілька священиків. Фрегати «Буссоль» і «Астролябія» оминули Мис Горн, побували в Чилі, на о-ві Пасхи, на Гавайях. Наприкінці червня 1786 року вони дістались Аляски, де Лаперуз обстежив материкову частину і уточнив обриси північно-західного узбережжя Північної Америки. Звідси ж експедиція вирушила до Каліфорнії, де Лаперуз описав францисканських місій і лишив критичну примітку про лихий прийом місцевих індіанців.Потому експедиція знову перетнула Тихий океан, здійснивши зупинку в Макао, де врешті було спродано шкурки хутрових звірів, придбані ще на Алясці, а на виручені гроші закуплений провіант і необхідні інструменти (решту поділено між екіпажем). (СВІТЛИНИ)
    У наступному, 1787 році, після тимчасової стоянки у Манілі на Лусоні (Філіппіни), Лаперуз спрямував свої судна до узбережжя Північно-Східної Азії. Після обстеження берегів Корейського півострова Лаперуз вирушив до Сахаліна (тодішня японська назва Оку-Єсо), шляхом уточнюючи на мапах східно-азійське узбережжя (так, було відкрито протоку між Сахаліном і островом Хоккайдо).
Після дослідження південної частини Татарської протоки 6 вересня 1787 року фрегати «Буссоль» і «Астролябия» кинули якор у Петропавловську (нині Петропавловськ-Камчатський), звідки Лаперуз надіслав матеріали і карти експедиції до Парижа. Вийшовши 30 вересня того ж (1787) року, Лаперуз із командою рушив на Самоа, де у сутичці з самоанцями втратив 12 членів екіпажу. Після інциденту було продовжено дослідження південно-західної частини Тихого океану.
   26 січня 1788 року експедиційні фрегати зайшли до Ботанічної затоки, зупинившись на якийсь час у Сіднеї (тодішній британський форт Порт-Джексон), де знову таки були відправлені матеріали подорожі й поповнені припаси. Наступними цілями Лаперуза мали стати Нова Каледонія і Соломонові острови, але в січні 1788 року експедиція пропала без вісти. Загинув за невідомих обставин поблизу атола Ванікоро (Соломонові острови) разом з екіпажем, на чолі якого здійснював навколосвітню подорож. Лише через 40 років після зникнення було знайдено окремі предмети експедиції Лаперуза на о-ві Ванікоро. 1828 року цей острів відвідав Ж.-С.Дюмон-Дюрвіль на кораблі з назвою на честь Лаперузового «Астролябія», який підтвердив повідомлення, отримане раніше від капітана Діллона, й встановив на місці корабельної аварії пам'ятник.
    1964 році французька експедиція знайшла рештки затонулого фрегата, остаточно ідентифіковані у травні 2005 року. Ім'ям Ж.Лаперуза названо відкриту ним протоку. Пам'ятники, меморіали і пам'ятні знаки Лаперузу встановлено і вікрито у рідному Альбі (Франція) і в багатьох місцях зупинок його експедиції, зокрема, на Сахаліні, в Сіднеї (Австралія) тощо ...
(СВІТЛИНИ)
   Наполеон I Бонапарт (фр. Napol;on I Bonaparte), ( 1769-1821) – французький імператор у 1804-1814-1815 р. Генерал революційної армії з 1796 року, 1799 повалив владу Директорії, ставши консулом, а згодом – імператором. Із 1803 р. завоював майже всю Європу, створивши на її території маріонеткові королівства для своїх братів. Зазнавши поразки у битві під Лейпцигом (1813 рік), після вступу армії союзників до Парижа, був змушений зректися престолу, після чого його було заслано на острів Ельбу. У березні 1815 році знову захопив владу, але зазнав поразки від англійських військ біля Ватерлоо, після чого його було заслано на острів Святої Єлени, де і помер. Його планував викрасти з острова французький генерал Франсуа Лаллеман. У групі охорони Наполеона на острові Святої Єлени Росію представляв генерал де Бальмен, дядько приятеля Тараса Шевченка – Якова де Бальмена. Існує думка, що Наполеон міг бути повільно отруєний миш'яком.
   Об'єднана група дослідників із Канади, Швейцарії і США у січні 2017 року дійшла думки, що 51-річний Наполеон швидше за все, помер від раку шлунка.  Встановлені ним закони понині діють у Франції. Нині його вважають національним героєм Франції. До речі, після закінчення Паризької військової школи чині поручика, він 1788 року спробував вступити на службу в російську армію, про що було теж відмовлено.
   Але цікаво і важливо знати, що Ж. Лаперуз набирав досить прискіпливо екіпажі своїх фрегатів для плавання. До нього зверталось багато яскравих і енергійних людей, серед яких був і молодий артилерійський офіцер Наполен Бонапарт, який отримав, як і більшість інших претендетів, – відмову... 
То якби розвивалася далі історія Європи, коли б йому не відмовив Лаперуз, зарахував його до екіпажу, який, про що вже йшлося, загинув... Тобто: фізично Наполеона не було б, оскільки ніхто не врятувася з того фрегата... То виходить, що точно:
• Не було б імператора-узурпатора Франції і такої наступної історії Франції.
• Не було б наполеонівських воєн (1796-1797, 1805-6, 1809, 1813 рр.) та згину людей..
• Не напав би він на Росію – не було б Вітчизняної війни 1812 року.
• Не сталося підкорення Великої Британії, що планувалося ним після Росії.
                ДЖЕРЕЛА і ЛІТЕРАТУРА
Варшавский А.С. Лаперуз.-М., 1957; Жан-Франсуа Лаперуз  // Вікіпедія.
Лаперуз Ж.Ф. Путешествие Лаперуза в Южном и Северном Тихом океане // Краеведческий бюллетень.-Магадан, 1995.-№ 1; Наполеон I Бонапарт // Вікіпедія.
Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / Гол. ред. М. П. Бажан; 2-ге вид.-К. : Головна редакція УРЕ, 1974-985.-Том 6.-К., 1981.-С.66.
Новейший справочник уникальных фактов и ответов.-М., 2008.
Abbott, John. Life of Napoleon Bonaparte.-Kessinger Publishing,  2005. 
Maurice de Brossard, Lap;rouse: des combats ; la d;couverte, P.: France-Empire, 1978.
Yves Jacob, L’;nigme Lap;rouse.-P.: Tallandier, 2004.
Hans-Otto Meissner. La P;rouse, le gentilhomme des mers.-P.: Perrin, 2004.Ren; Maine, Lap;rouse.-P.: Sagittaire, 1946. Підготував Валентин В.Бугрим.15 січня 2017 р.

           НАСТУПНІ ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ...

         Із камери смертників – до геніального кіноноватора

   Василь Еллан-Блакитний послідовно допомагає ув'язненим чекістами діячам Української Народної Республіки.
Це за його сприяння вдалося витягти з камери смертників засудженого до розстрілу петлюрівського вояка Олександра Довженка, якому судилося стати геніальним новатором вітчизняного кінематографу; це Блакитний домігся звільнення офіцера-медика, начальника медично-санітарного управління міністерства залізниць УНР Павла Губенка - його чекала всенародна слава улюбленця мільйонів читачів гумориста Остапа Вишні.

                Від смерті - до  ГУМОРУ ...
Це василь Еллан-Блакитний домігся звільнення офіцера-медика, начальника медично-санітарного управління міністерства залізниць УНР Павла Губенка - його чекала всенародна слава улюбленця мільйонів читачів гумориста Остапа Вишні.


Якби не застрелився Микола ХВИЛЬОВИЙ ?
"Україна чи Малоросія?" - дискусія, через яку застрелився Хвильовий


ЯКБИ не ДУЕЛЬ ПУШКІНА?
(Та ІНШІ) ...