Романс Гроздья акации на украинском

Автор - академік, доктор філософії, поет/публіцист, самодіяльний музикант, Посол миру ...

РОМАНСОВІ «ГРОНИ АКАЦІЇ ...»/"Гроздья акации"...
Історія написання та переклад із російської мови на українську ...

   Із средини травня у Києві зацвітають акації. Раніше їхні грони були тільки білі, а нині є також рожеві, можливо, й інші, якщо пошукати їх у Ботанічному саду. Селекція – то велика справа.
   (Світлини акації)
   Побіля мойого будинку на вулиці Оноре Бальзака на Троєщині чимало і тих, й інших. Коли я проходжу в час їхнього цвітіння, то завше згадую романс «Целую ночь соловей нам насвистывал», більш відомий назвою «Гроздья акации белой душистые...» із відомого 3-х серійного телефільму «Дни Турбиных», знятого (1976 р., на замовлення Держтелерадіо СРСР, автор сценарію і режисер-постановник Володимир Басов) за однойменною п’єсою киянина Михайла Булгакова (авторський виклад для театру роману «Белая гвардия», що був заборонений), який співає офіцерська родина ...
                (Кадри з фільму з виконанням романсу)
   У мені теж зринає ця чудова мелодія і  я про себе наспівую добре відомі рядки:
Белой акации гроздья душистые
Ночь напролет нас сводили с ума.

Пісню створили для фільму відомі таланти. Текст написав  Михайло Матусовський (1915-1990), а музику – Веніамін Баснер (1924-1996).
   Але цієї весни у мене появлявся переклад, що спробував я зробити. Спершу приспіву. З деяких власних поезій у мене були вже авторизовані переклади: з української мови на російську і з російської – на українську. Їх опубліковано на великих літературних порталах... (Знайомтесь на: https://poembook.ru/id80554  https://www.stihi.ru/login/page.html?list http://www.poetryclub.com.ua/usrpoemsadm.php)
... Під час навчання на факультеті журналістики в Київському держуніверситеті ім.Т.Г.Шевченка у нас був спецкурс «Теорія і практика перекаду» (1978 р.), але було дуже мало занять за семестр. Як підсумкове завдання, звісно, треба було зробити переклад. Я тоді якраз повернувся із студентської наукової конференції на факультеті журналістики Білоруського держуніверситету, купив у Мінську щойно вийшлу друком книжку популярного тоді  повоєнного письменника Васіля Бикова «Пайсці і не вярнуцца» («Піти й не повернутися») (1978 р.), зробив переклад якогось розділу і отримав за це «відмінно». Особливо викладач хвалив мій переклад слів «земляной пол» на «долівку», що я здогадавця, бо знав, що це таке. У старій хаті на батьківщині (Роменщина) у нас була теж долівка ...
Трохи вивчаючи тоді переклад, мені стало зрозуміло: талант автора оригіналу має рівнятися таланту перекладача. Але потім виявилося, що це не зовсім і не завжди так. Наприклад: Олександр Пушкін – видатний поет, він мислив образними римами; Максим Рильський – талановитий поет, але  видатний як перекладач. Згадаймо хоча б його блискучий переклад на українську мову «Евгения Онегина». Коли я спілкувався з його онуком, теж Максимом Рильським (але Георгійовичем), то він мені розповів (квітень 2017 р.), що дідусь робив підрядковий (я б назвав лексично-семантичний) переклад. А тоді вже опоетизовував строфи/твір...
Як на мене, то у перекладі найважливіше – це дотримуватися духу, смислу, римування, ритмомелодики та змісту твору, до чого  й були спрямовані мої намагання. Подаю оригінал і переклад:

Целую ночь соловей нам насвистывал. Ніченьку всю соловей нам виспівував.
Город молчал и молчали дома. Місто мовчало й мовчали дома.
Белой акации гроздья душистые Грони духмяні акації білої
Ночь напролет нас сводили с ума. Ніч безупину нас брали з ума. 
Белой акации гроздья душистые
Ночь напролет нас сводили с ума
Сад весь умыт был весенними ливнями.     Сад був весь вмитий весняними зливами.
В темных оврагах стояла вода. Темні яри опинились в воді.
Боже, какими мы были наивными?        Боже, якими були ми наївними?
Как же мы молоды были тогда. Як молодими були ми тоді!
Годы промчались, седыми нас делая. Роки минулись, зробивши нас сивими.
Где чистота этих веток живых? Де чистота отих гілок живих?
Только зима да метель эта белая, Лише зима заметілями білими
Напоминают сегодня о них. нам нагадає сьогодні про них.
Только зима да метель эта белая
Напоминают сегодня о них
В час когда ветер бушует неистовый В час, коли вітер бушує завіями,
С новою силою чувствую я Як і колись, відчуваю знов я:
Белой акации гроздья душистые Грони духмяні акації білої
Невозвратимы как юность моя є незворотні, як юність моя.
Белой акации гроздья душистые
Неповторимы, как юность моя.
   А потім сталося цікава дивина. 9 червня ц.р. я брав участь у фіналі дитячо-юнацького фестивалю «Духовні джерела» та презентації книги Валерія Степаняна-Григоренко «Жизнь между кадрами» (К., 2017 р.) в «Шоколадному будинку», що на Печерському масиві. (Світлини учасників)
Тут була чудова концертна програма. І раптом оголошують. Романс із фільму «Дні Турбіних» виконує» Тамара Коваль (екс-солістка Національної опери та балету України імені Т. Шевченка, нині викладач Вищого київського державного музучилища ім. Глієра, художній керівник Оперної студії Міжнародного центру культури і мистецтв, член багатьох конкурсів і журі). Блискуче виконання, на «Браво!».
 (Світлина виконавиці)
   По закінченню виступу я підійшов до неї і Народного артиста України, теж оперного співака професора Миколи Коваля (він виконував «Два кольори) і прочитав їм рядки (тоді такі) :

Грони акації білі духмянії
є неповторні, як юність моя.
-Чудово!- сказали вони разом уголос...

   Тоді я запропонував виконувати надалі: куплет російською, куплет українською мовами. На що співачка із задоволенням погодилася. А я пообіцяв спробувати зробити переклад романсу. А М.Коваль додав: І білоруською. А чому? Бо я, сказав він, є білорус. Тоді вже, продовжую я, давайте: російською, українською, англійською і білоруською мовами... Можливо?! ... (Світлини)
   Під час фуршету я зачитував ці та інші рядки багатьом учасникам і всі схвалювали. Подобалися ці рядки і президентові Української академії оригінальних ідей, меценатові Іванові Шуляку, знаменитій актрисі Тамарі Яценко (виконавцеві ролі Проні Прокопівни у фільмі мойого пращура (по матінці Антонині Сиволап і бабулі Орині Старицькій) Михайла Старицького «За двома зайцями», (режисер Віктор Іванов, 1961 р., Київська кіностудія ім.О.Довженка), художниці ікон Наталії Насибуліній із Харкова, молодому київському прозаїку і актрисі Марі Гербер. А письменник, головний редактор видавництва «Дніпро» Володимир Барна навіть вигукнув: Геніально! Потім удома вночі та вранці я спробував перекласти знаменитий романс ... (Читайте зроблений переклад уже вище).
 (Світлини)
Отже, пропоную як інтерпретовано-оранжувальний варіант для співу:

Целую ночь соловей нам насвистывал.
Город молчал и молчали дома.
Белой акации гроздья душистые
Ночь напролет нас сводили с ума.

Сад був весь вмитий весняними зливами.
Темні яри опинились в воді.
Боже, якими були ми наївними?
Як молодими були ми тоді!

Годы промчались седыми нас делая,
Где чистота этих веток живых.
Только зима да метель эта белая
Напоминают сегодня о них.


В час, коли вітер бушує завією,
Як і колись, відчуваю знов я:
Грони духмяні акації білої,
Що неповторні, мов юність моя.
Белой акации гроздья душистые
Невозвратимы, как юность моя ...

НОТи знаменитого романсу (4 листи):
  Три века русского романса. Для голоса и фортепиано. Учебное пособие для вокалистов и концертмейстеров в четырех томах.-Том 1. Алябьев - Глазунов.- СПб.: Композитор • Санкт-Петербург, 2007.
Творено 10 червня 2017 р. м. Київ
Опублікована на "Проза.ру" 12 червня 2017 р. о 13:16